До речі, ці відомі на Чернігівщині майстри художнього слова, в душі назавжди залишаючись часточкою нашої журналістської спільноти, нещодавно поповнили сучасну когорту Спілки українських письменників, з чим ми їх найщиріше й вітаємо. Та навіть піднявшись на свої високі мистецькі олімпи, вони не забувають районки, звідки свого часу випурхнули у світ пізнавати життя, вирушили підкорювати нові професійні та творчі висоти. 

Нещодавно на сторінках «Носівських вістей» ми вже розповідали про нову повість Тетяни Олексіївни «Ольга, дружина Пікассо», яка вийшла друком у видавництві «А­БА­БА­ГА­ЛА­МА­ГА» до сторіччя від часу одруження геніального іспанського художника та відомої балерини, нашої землячки з Ніжина Ольги Хохлової. А днями Тетяна Олексіївна передала свій новий прозовий твір – перевидання в новому форматі «Триповісник». До неї, як вже зрозуміло з самої назви книжки, увійшли три раніше видані повісті письменниці – «Чечевиця», «Балувана Галя» та «Тамарка і курка». Якщо перша повість тематично занурена у книгу Буття Старого Письма, різні біблієзнавчі джерела, то решта дві розповідають про таке просте й водночас надзвичайно необхідне кожному з нас людське бажання – почуватися щасливими...
   З чудовим подарунком в один з передвеликодніх днів завітав до редакції й Микола Будлянський – стосиком своїх прозових та поетичних творів. У їх числі вже знайома багатьом нашим землякам книжка прозових творів «Розкажіть мені, мамо» й ще зовсім нова «Смак пізнього яблука» — так називається нова поетична збірка. У своїй анотації до цієї збірки відомий письменник та журналіст Сергій Дзюба зазначив, що поезія Миколи Будлянського й, зокрема, «Смак пізнього яблука» вистояна пережитими роками, як добре вино. Бо в ній — і українське село з його неймовірно мальовничими краєвидами й настільки ж трагічною, болісною долею. А скільки тут любові й ніжності до матері, які буквально ясніють, проміняться поміж рядків. А ще – глибокі роздуми про життя наших сучасників, їхні болі й радощі. Й неймовірно коштовні поетичні діаманти, що оспівують красу природи й найпрекрасніше людське почуття – кохання. Віршованими рядками про вічне і скороминуще, незриме й прекрасне, мовлене високоемоційно й лагідно, у великій любові до Слова – що може бути прекрасніше. Спробуйте й ви скуштувати на смак нову поезію пізнього яблука Миколи Будлянського.
   Презентуючи свою нову книжку, Микола Георгійович прочитав нам низку своїх нових поетичних творів, які народилися вже після виходу в друк. Можливо, вони знайдуть своє достойне місце вже в одній з наступних поетичних збірок автора. А поки що з радістю представляємо читачам один з них. 
 Квітнева  ніжність

 Розхлюпав день із щедрої руки 
 Теплінь весняну, 
 дощиком умиту.
 Ось­-ось бузки зелені язики 
 Покажуть молодому 
 зайді­-вітру.
 Бо вже рішуче човен заплива 
 З проталин у глибінь 
 хмільного рясту.
 І проліскові стеляться дива,
 Як молодятам —
 рушники на щастя.
 Якщо у серці зацвіте любов,
 Вона порве всі перепони 
 й греблі.
 Лелека вдарить 
 радісно крилом 
 У голубий весільний 
 бубон неба.
 Яка весна стоятиме довкіл — 
 Бузкова, проліскова —
  дивовижна.
 І чумаки, що їздили по сіль,
 Не сіль привезли, 
 а квітневу ніжність.
 Із дня у день 
 просториться вона,
 Серця єднає, 
 мов рядочки рима.
 Від неба до землі стоїть весна 
 З твоїми зеленавими очима.
До речі, оскільки ці книги «Розкажіть мені, мамо» та «Смак пізнього яблука» вийшли досить обмеженим тиражем і в книгарнях їх навряд чи вже можна буде знайти, то придбати їх можна в нашій редакції – автор залишив кілька примірників. 

Катерина ГАВРИШ

На знімку: М.П. Кохан - спецкор, поет М.Г. Будлянський і директор ТОВ «Носівські вісті» К.М.Гавриш.

Фото Андрія Сеника, Носівський р-н