|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 18:14 | 03.28.2024

Творчий подвиг Олександра Жигуна

До редакції нашої газети «Чернігівщина» приїхали чудові гості з Остра – народний артист України, видатний хормейстер, симфонічний диригент у царині хорової музики Олександр Жигун та його чарівна, шляхетна дружина – пані Надія, котра в усьому підтримує свого неординарного і талановитого чоловіка.

Найвагоміший його внесок у національне мистецтво нової доби – створення народної хорової капели «Почайна» Національного університету «Києво-Могилянська Академія», де Олександр Іванович Жигун – засновник і незмінний художній керівник протягом 34 років. Тож у 2021-му буде ювілей прославленого колективу.

 

Хорова капела була заснована в 1986 році на Подолі і стала справжнім явищем в українському музичному мистецтві, адже її обдаровані співаки щиро віддані українській музиці та духовним пріоритетам нації. Але справжній розквіт нинішньої «Почайної» відбувається за підтримки Києво-Могилянської Академії, де капела діє з 1995-го. Колектив капели продовжує прославлені хорові традиції відродженої Академії, котра з часів заснування була не лише освітнім закладом, а й також значним культурним і музичним центром. І саме яскравий талант Олександра Жигуна, його Професіоналізм, велике та непересічне подвижництво Майстра і така неймовірна самовіддача стали тією генеруючою силою, завдяки якій «Почайна» й досягає настільки вагомих успіхів.

1aogigunДо редакції «Чернігівщини» знаменитий хормейстер завітав із поважної причини – адже я як очільник Міжнародної літературно-мистецької Академії України вручив художньому керівнику та головному диригентові народної капели «Почайна» почесну нагороду – Міжнародну премію української пісні імені Василя Симоненка. О. Жигуна відзначено за виконання хорових творів українських композиторів на слова В. Симоненка. І хоч Олександр Іванович – народний артист України та лицар п’яти орденів нашої держави, лауреат численних українських і зарубіжних премії, цей день став для нього справді особливим у житті, пам’ятною і незабутньою подією, бо Василь Симоненко – один із улюблених поетів Майстра, символ незалежної України!

Тож маємо справедливо пишатися видатним земляком, який повертає в культурний обіг нового XXI століття невідомі чи призабуті хорові шедеври українських митців минулого: Артемія Веделя, Максима Березовського, Миколи Ділецького, Михайла Вериківського, Миколи Леонтовича, Кирила Стеценка, Миколи Лисенка, Якова Яциневича та багатьох інших митців. Саме під керівництвом Олександра Жигуна прозвучало двадцять світових прем’єр хорової музики, і всі вони записані на компакт-диски.

Завжди подією стають і прем’єрні виконання творів сучасних цікавих композиторів: Алемдара Караманова, Віктора Степурка, Володимира Губи, Юрія Алжнєва, Олександра Яковчука, партитура яких потребувала не лише чудових хормейстерських знань, але й дуже доброго володіння симфонічно-диригентською майстерністю. Просвітництво художнього керівника капели «Почайна» спрямоване на відкриття широкій слухацькій аудиторії справді масштабних вокально-симфонічних полотен – ораторій, мес, кантат майстрів різних епох.

Суттєва позиція митця – його естетичні запити спрямовані не лише на українські художні здобутки, але й на загальносвітові. Зокрема, завдяки його наполегливості, були вперше виконані «Реквієм» Л. Керубіні з симфонічним оркестром, «Літургія Святого Іоанна Златоуста» С. Рахманінова, ораторії «Гільгамеш» Б. Мартіну, «Ніколоз Бараташвілі» О. Тактакішвілі, «Скорбна мати» Я. Яциневича. Тому невипадково серія цих компакт-дисків називається «Духовна музика Європи XVIII-XXI століть», зорієнтовуючи слухача на органічне входження української музики до європейських і світових надбань.

Олександр Жигун народився 21 вересня 1951 року в селі Слобода на Сумщині. Матінка працювала педагогом, а тато був інженером. Батько наразі мав сильний, красивий бас, добре знався на українських піснях і дуже любив їх співати. Тож малий Сашко змалечку ріс в атмосфері задушевних, рідних, народних пісень, чарівної та глибокої музики. Матінка такі захоплення сина завжди підтримувала. Він грав у духовому оркестрі, а також був солістом у шкільному хорі. Вже в юнацькі роки створював інструментальні та вокальні ансамблі. У 1968-му закінчив середню школу із золотою медаллю, а в 1974 р. здобув вищу освіту за спеціальністю «інженер-металофізик» у Київському політехнічному інституті.

Саме там він успішно прилучився до мистецтва хорового співу і вже тоді створив і керував чоловічим факультетським хором. Закінчивши вуз, Олександр Жигун працював на Київському заводі штампів та прес-форм – технологом, а згодом – головним інженером. Та де б він не трудився, всюди створював хор з академічною манерою співу. І таких було сім! Тож, маючи значний досвід роботи з хором, Олександр Іванович розпочав навчання в Київському інституті культури… Любов до мистецтва остаточно перемогла!

За час роботи з «Почайною» створено більше п’ятдесяти повноцінних хорових програм. Дійсно великою подією у житті України стали організовані Олександром Жигуном два міжнародні свята української духовної музики (1990, 1992) – до 375-річчя Національного університету «Києво-Могилянська Академія» та до 1300-ліття Чернігова – за участю 42 хорів із п’яти держав. Тоді він виступив режисером-постановником і хормейстером. Обидва дійства стали потужним поштовхом для вивчення доробку українських композиторів у царині сакральних жанрів, відновлення втрачених традицій хорового співу, впровадження у педагогічний процес консерваторій, музичних училищ мистецької спадщини.

1aogigun2

Високий рівень виконання творів забезпечує капелі участь у багатьох фестивалях хорової музики – в Україні та за кордоном. Адже «Почайна» – багаторічний учасник фестивалів «Музичні прем’єри сезону», «Київ Музик Фест», «Золота осінь», відомого етнографічного фестивалю «Золота Русь», Всеукраїнського фестивалю мистецтв і духовної культури. Чимало концертів капели під орудою Олександра Жигуна відбулося в Чернігові, Острозі, Львові, Переяславі-Хмельницькому, Ужгороді, Полтаві, Білій Церкві. Також виступав хор і за кордоном: у Празі, Варшаві, Кракові, Любліні, Москві та Відні, в містах Італії… В 2005-му «Почайна» отримала звання – народний колектив.

Отже, нині мистецька діяльність диригента, пристрасного відкривача-просвітителя хорової і вокально-симфонічної спадщини Олександра Жигуна – це дійсно питома та високовартісна сторінка української музичної культури сучасності. Митець впевнено й гордо стоїть на обороні духовних оберегів – людяності, шляхетності та інтелекту нації.

На моє прохання розповісти про творчість Олександра Івановича його колега – композитор, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Народної Шевченківської премії Олександр Яковчук наразі відповів так: «Я би провів паралель творчої, цікавої та подвижницької діяльності Олександра Жигуна з тим натхненним ставленням до рідної культури, яке показав нам у другій половині XIX – на початку ХХ ст. Микола Лисенко. Бо в умовах абсолютно несприятливих М. Лисенко всіма силами своєї душі будував українську музичну культуру, відчуваючи її могутній, духовний, інтелектуальний та емоційний потенціал. Така ж і діяльність Олександра Жигуна, талановитого хорового та симфонічного диригента, що своїми відкриттями маловідомих вокально-симфонічних композицій наповнює сучасний музичний контекст свідомим спрямуванням на справді духовні обрії. У моєму життя О. Жигун відіграв дуже важливу роль. Виконавши кілька разів мою симфонію-реквієм «Тридцять третій» під час офіційного визнання трагедії Голодомору, він тим самим відродив мене до творчості, бо дав зрозуміти, що моя музика потрібна землякам, підштовхнув до повернення з Канади, де я мешкав тривалий час. Це – безперечно, дивовижний талант-самородок, вихований поза усталеною системою музичної освіти, тому що він дуже багато досягнув завдяки власній спрямованості на пошук, на широту бачення явищ та їх розуміння».

1aogigun3

А ось із якою вдячністю написав про Олександра Жигуна знаменитий композитор, народний артист України, Шевченківський лауреат Алемдар Караманов: «Я уявляв, що кар’єра моя наразі скінчилася… Що вже забито цвяхи в мою домовину невідомості. І раптом цей творчий вибух, розпочатий Олександром Жигуном! І Жигун почав творити, грати!.. То був Божий перст, інакше це просто неможливо уявити».

Мешкає видатний хормейстер та диригент Олександр Іванович Жигун у Острі, тут йому затишно та добре, отут він відпочиває душею, отримуючи особливе натхнення від мальовничих краєвидів рідного краю.

Здоров’я Вам та Вашим близьким, дорогий Майстре, нових шедеврів, створених із любов’ю, шляхетністю, проникливістю та мудрістю! Ми завжди раді бачити Вас у Чернігові, та й в Острі, на Ваше запрошення, неодмінно побуваємо.

 

Сергій ДЗЮБА, фото Олексія Миколаєнка та з архіву героя

Схожі матеріали (за тегом)