|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 23:59 | 07.03.2022

Диво-сад родини Коцюбинських

Найважче побачити диво, яке знаходиться зовсім поруч, – стверджував давній філософ. І мав рацію. Так вже влаштована людина, що їй постійно здається, наче десь за морями-океанами завжди краще, ніж вдома. Ми опитали десятки людей на вулицях Чернігова і переконалися, що більшість із них навіть не підозрюють про існування практично в центрі міста, у Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського, справжньої оази краси – мальовничого, райського куточка.

 

Тут класик написав усе найкраще

 

У 1898 році сім’я письменника Михайла Коцюбинського переїхала з Вінниці до Чернігова. Оселилися на тихій вулиці Сіверянській, придбавши будинок у місцевого лісника Чабаненка. Тоді Михайло Михайлович і посадив свій знаменитий сад, який згодом став окрасою Чернігова.

1muzkoc

«І сам письменник, і його дружина – Віра Устимівна – мали неабиякі знання з ботаніки, надзвичайно захоплювалися квітами та екзотичними рослинами, – розповідає правнук класика Ігор Коцюбинський. – Михайло Коцюбинський багато подорожував, об’їхав пів-Європи. Бачив багато прекрасних рослин, квітів, намагався по можливості привезти насіння якихось рідкісних квіток. І кожен із членів родини, особливо діти, мали свій невеличкий шматочок землі, де вони змагалися під керівництвом батька та матері – хто виростить кращу квітку».

Будинок родини Коцюбинських початку 20 століття був одним із центрів культурного та громадського життя тогочасного Чернігова. Тут побувало багато видатних та відомих літераторів, науковців, музикантів, співаків, художників, зокрема композитор Микола Лисенко, письменники Павло Тичина, Борис Грінченко, Василь Еллан-Блакитний, Аркадій Казка, громадський діяч і адвокат Ілля Шраг.

На веранді з краєвидом на прекрасний сад Коцюбинських збиралися молоді митці на літературні суботи. За чашкою чаю вони слухали нові твори, музичні номери і милувалися буянням саду. Лунала улюблена музика Михайла Коцюбинського та його друзів: твори Моцарта, Бетховена, Лисенка. Чудово грала на роялі Віра Устимівна. Тут, серед неповторної краси, письменник написав свої найкращі повісті та оповідання: «Тіні забутих предків», «Цвіт яблуні», «Інтермецо», «Фата Моргана», «Дорогою ціною», «Подарунок на іменини», «Хвала життю» та багато інших. Михайло Коцюбинський відійшов у вічність навесні, коли за вікном так чарівно і ніжно розквітнув його сад.

 

Яблуня, яку власноруч посадив Сонцепоклонник, і зараз плодоносить!

 

Пройшли літа. Але й нині музей Михайла Коцюбинського залишається центром культури, духовності і краси. Тут постійно відбуваються презентації нових книг та мистецькі вечори, на які приїжджають письменники з усієї України та закордону. Влаштовуються виставки художників, скульпторів, народних майстрів. А окрасою музею є меморіальний будинок, у якому мешкала сім’я письменника, і – сад Коцюбинських. Протягом усього цього часу небайдужі люди берегли та відтворювали його.

Справжнім подвижником був перший директор музею – Хома Коцюбинський, молодший брат письменника. Потім дерева та квіти плекали Ірина Коцюбинська – донька класика та Юлій Коцюбинський – його онук.

Тепер родинну справу продовжують правнук Ігор та його дружина – Наталія Коцюбинська, заступник директора музею. Добре знає свій родовід і праправнучка письменника – Ірина Коцюбинська.

«Мені тут дуже подобається гуляти, бо тут красиві квіти й дерева в будь-яку пору року, – говорить вона. – Особливо я люблю гуляти біля троянд, жоржин і велетенських агав, які дуже любив Михайло Коцюбинський».

Про агави письменник написав у своєму оповіданні «На острові». Взагалі ж, існує красива легенда, що ці екзотичні рослини живуть двісті років, а незадовго до своєї загибелі чарують усіх дивовижними пелюстками.

Нині в саду Коцюбинських – більше ста видів квітів і рослин. Причому яблуня, яку колись власноруч посадив Великий Сонцепоклонник, як називають Михайла Коцюбинського, й зараз плодоносить.

«Є тут і знаменита бузкова альтанка, де любив сидіти й писати вірші молодий Павло Тичина, – розповідає директор музею Ігор Коцюбинський. – Люди, які приходять, у захваті – не можуть навіть зрозуміти, скільки людей працює в цьому саду, що ось такий сад квітне з ранньої весни й до пізньої осені. Але, на превеликий жаль, не всі у нас, в Чернігові, знають, що є така зелена експозиція. І хотілося б, щоб музей був включений у туристичну схему. Меморіальна садиба, дерева, квіти, – як же таке не показувати?! Це – гордість нашого народу, гордість нашого Чернігова. Це – візитівка нашого міста».

«Якби французи мали такого генія, як Михайло Коцюбинський, його знали б в усьому світі – як Cтендаля, Гюго та Дюма. А його оселя і сад стали б туристичною Меккою», – переконаний відомий український письменник, Шевченківський лауреат Михайло Слабошпицький. Хочеться вірити, що у Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського – все ще попереду. Колись же ми повинні навчитися цінувати свої духовні скарби?!»

 

Сергій ДЗЮБА

Схожі матеріали (за тегом)