Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців.

О. Довженко

Минулої неділі єдиний в Україні і світі у літературно-меморіальному музеї імені Олександра Довженка, який знаходиться в Сосниці, зібралися представники влади району і області, відомі актори, працівники Київської кіностудії ім. О.П. Довженка, Одеської кіностудії, де Довженко починав свій творчий шлях, делегація з Глухівського університету, де здобув фах педагога, а також майстри народних умінь та прихильники творчості режисера.

У цей день на території музею діяли чимало різних виставок, продавали крафтову продукцію Сосниччини, проводили майстер-класи. Театралізована екскурсія за мотивами «Зачарованої Десни» відтворила дух епохи дитинства малого Сашка. Традиційно посадили молоді саджанці в саду. У місцевому кінотеатрі ім. О.П. Довженка говорили з кіномитцями і переглядали фільми, привезені майстрами кіно для земляків режисера.

Рідна хата митця

Всі ці святкування і вшанування видатного митця стали можливі тільки завдяки зусиллям працівників музею Довженка, які намагаються популяризувати його творчість. А от на державному рівні, на жаль, ця дата пройшла непоміченою. Зі свого боку земляки Довженка намагаються, виходячи зі своїх інколи не надто широких можливостей, популяризувати його як режисера.

«Сам Довженко досить сильно недооцінений в Україні. На жаль, немає великої державної програми святкування Довженківських днів, тим паче, враховуючи його вклад у світовий кіномистецький процес, – з сумом говорить заступник директора з наукової роботи Сосницького літературного-меморіального музею Олександра Довженка Ольга Ярмуш. – Дуже шкода, що в нас увага до цієї персоналії дуже мала, особливо на його Батьківщині. Враховуючи той факт, що кіно – це все ж таки сучасний вид мистецтва, і це не щось архаїчне, традиційне чи класичне. І ми, маючи такої колосальної величини особистість як Олександр Довженко, виявляємо такий низький інтерес до цієї людини. Мені особисто дуже шкода. Не можна людину такого рівня залишати без уваги! Та така ситуація не лише з Довженком. В Україні взагалі недооцінені багато геніїв кіномистецтва. Одними з таких є Параджанов і Миколайчук, а також і інші видатні режисери вже сучасної України. Але зміни мають бути, і ми сподіваємося, що все-таки кіноматографу приділятиметься належна увага».

Господь щедро наділив талантами хлопчика з багатодітної родини. Все, чого торкалася глибина душі майстра, отримувало перепустку у вічність. Довженку варто було створити один новаторський фільм «Земля», аби навіки увійти в історію світового кіно. Два роки тому фільм вперше показували в корейському Сеулі, цьогоріч – в Англії. Дивовижно, та інтерес до картин Олександра Довженка в світі не згасає і донині.

Слово майстра завжди сучасне, хоча міняються епохи і дійові особи, а Довженко і нині, як колись Сталіна, питає кремлівського військового командувача, мовляв, що ж ти робиш, нелюде, навіщо палиш вогнем мирні українські степи?

«У Довженка дуже сильний резонанс до сучасності, він був людиною-прогресом, – розповідає Ольга Ярмуш. – Багато його творів відображають наше сьогодення. Якщо вчитуватися в довженківські щоденники, то ми знайдемо вражаючі паралелі між тим періодом історії, коли жив майстер, і сучасністю. Щоденники настільки чесні і правдиві, там настільки вражаюча синхронізація, що мимоволі здається, наче кінорежисер мав дар провидіння. Якоюсь мірою ми зациклені на своїй історії, ми постійно йдемо по колу, але, вочевидь, не виносимо з цього жодного досвіду».

* * *

Олександр Довженко дуже любив яблуневі сади, вони нагадували йому рідний дім. І символічно можна сказати, що Довженко був людиною, яка все життя вирощувала САД.

Ольга Ярмуш

«Символом його творчості є яблуко, бо скрізь, де жив і працював, Олександр Довженко садив яблуневі сади, – розповідає Ольга Ярмуш. – Біля київської кіностудії імені Олександра Довженка та на Мосфільмі також є сади, названі на честь митця. І це не дивно, бо яблуко – символ вічності!»

 Марія ПУЧИНЕЦЬ, фото Олексія Миколаєнка, "Чернігівщина"