Зазвичай усі ми скаржимося на долю, бо не лише трояндами встелена. Нерідко впадаємо в розпач через дрібниці. Заздримо, що комусь живеться краще. А станеться лихо – то вже й світ нам не милий! Так і живемо, тримаючи камінь за пазухою. «Знаєш, чим довше топчу ряст, тим менше люблю людей…» – зізнався якось відомий політик.

Напередодні найбільшого та найкращого свята для всіх наших аграріїв – Дня працівника сільського господарства – вкотре побував у мальовничому селі Курінь, у чудових, щирих друзів нашої обласної газети «Чернігівщина: новини і оголошення» – невтомних трудівників з ПСП «Авангард» та їхнього директора – великого працелюба Василя Булаха. Василь Миколайович – як завжди, увесь у важливих справах, у щоденній селянській роботі та клопотах про людей – жителів цього славного козацького села, відомого далеко за межами Придеснянського краю.

До редакції нашої газети «Чернігівщина» приїхали чудові гості з Остра – народний артист України, видатний хормейстер, симфонічний диригент у царині хорової музики Олександр Жигун та його чарівна, шляхетна дружина – пані Надія, котра в усьому підтримує свого неординарного і талановитого чоловіка.

Своє життя він присвятив журналістиці і навіть у часи жорстокої радянської цензури знаходив можливості ставити на місце чиновників високого рангу, відстоювати правду та людей, які за неї стояли. Його платонічна любов – це море. Цій стихії він присвятив своє друге життя, а спогади, мрії й переживання про бездонну синь виклав на полотні.

Уродженець Чернігівщини сержант Андрій Федотович Савенко (1912-1988) пройшов Велику Вітчизняну війну з перших до останніх днів, був командиром відділення 2-ї понтонної роти 108 Окремого моторизованого понтонно-мостового батальйону 2-ї Гвардійської танкової армії, під артилерійським і кулеметним вогнем організовував прокладання через річки і канали підводних мостів для форсування і переправи танків і просування радянських військ.

Кожен по-своєму уявляє вихід на заслужений відпочинок. Для когось це скоріше звучить, як вирок, проте є й такі, хто розцінює «за шістдесят» як вік нових можливостей.