Кримінальну справу розораних курганів у Борзнянському районі Чернігівщини можуть перекваліфікувати з легкої на більш важку.

Як і обіцяли, одразу після публікації статті про свавілля з боку керівництва та депутатського корпусу Плисківської ОТГ, а саме – відмову в наданні дозволу на розробку проектів землеустрою родині фермерів із Сиволожа – ми направили запити в прокуратуру. Те, що нам повідомили в прокуратурі області, не зовсім співпадає з відписками Плисківської сільської ради.

«Землю – громадам!» – одна з основних вимог об’єднаних територіальних громад, яка, реалізувавшись на ділі, породила беззаконня та вседозволеність місцевих князьків. Яскравим прикладом тому – Плисківська ОТГ, керівництво якої тривалий час воювало (і програло) в судах за землі запаси з місцевим сільгосппідприємством – СТОВ «Плиски-Агро», завдавши мільйонних збитків йому та громаді. Цього разу незаконним плодом свавілля місцевих «рішал» знову стали земельні викрутаси, а по факту – відмова у реалізації законного права на землю селянам-трудівникам із Сиволожа – одного з найстаріших населених пунктів Чернігово-Сіверщини.

Аграрна реформа, розпочата у 90-х роках минулого століття, призвела до того, що колгоспи в нашій державі припинили існування. Після них людям залишилися земельні та майнові паї. І якщо земельний пай можна здати в оренду і отримувати за нього якісь кошти, то майнові сертифікати у більшості населення лежать без діла. Так донедавна було і у жителів села Ковпита Чернігівського району, але взимку люди дізналися, що їхнє майно без їх відома і згоди було розпродано. Тож тепер ковпитці шукають справедливості і вимагають провести розпаювання заново.

В минулому році біля села Велике Устя було проведено цілий комплекс робіт по укріпленню берега річки Десна, яка довгий час відмивала людські землі і повільно наближалася до автомобільної дороги. Тоді було висипано десять кам’яних шпор, які змінили напрямок течії річки і підмивання берега зупинилося. Та от голова Великоустівської сільської ради Валентина Циганок досі занепокоєна. Адже це був лише перший етап робіт із укріплення цієї ділянки. Другий мав би завершитися в цьому році, але грошей на нього так і не виділили.

За замах на вбивство колеги - майже 8 років позбавлення волі

Так звана земельна реформа, яку нам активно нав’язує лібертаріанський уряд Гончарука, здатна перетворити рай на пекло. Підтвердження тому – Мадагаскар, де з імплементацією земельного ґешефту колись квітучий острів за лічені роки перетворився на пустелю, а його населення на новітніх рабів, що стали обслугою транснаціональних корпорацій.

Українські родючі чорноземи стануть товаром вже до кінця року. Новообрана влада хоче дозволити продаж землі сільськогосподарського призначення. Законопроект вже написаний. Землю можуть продати «з молотка» іноземцям. Чи залишиться Україна на мапі світу після такої реформи, невідомо. Справжній панічний страх втрати найціннішого ресурсу – у людей, особливо у селян та аграріїв. Війна за землю продовжується, але вже на мирній території.

Земля – ресурс розвитку, а не проїдання

Аграрний сектор надає 17% ВВП країни і 40% валютної виручки. Кошти йдуть на фінансування освіти, медицини, армії, пенсії тощо. Тому питання ринку землі стосується кожного громадянина України.

Ринок повинен сприяти розвитку вітчизняного виробництва, а земля – належати тим, хто на ній працює, а не спекулянтам. Сьогодні, згідно соціології, 73% населення України проти відкриття ринку землі.

На захист української землі!

Цілі області повстали проти поспішного відкриття ринку землі. Сотні звернень від місцевих рад до Президента, Прем’єра, Верховної Ради з надією бути почутими. 15 тисяч аграріїв, селян, фермерів, учасників бойових дій вийшли на вулиці 15-ти областей України з протестом 20 вересня. Близько 1000 одиниць техніки стояло на автошляхах. Громадська організація «Всеукраїнська Аграрна Рада» спільно з аграріями виступила проти продажу землі іноземцям.

За підрахунками експертів, для запуску ринку землі потрібно 5-6 років. Чому? Бо відсутня законодавча база для захисту українського селянина та фермера.

Чернігівські аграрії та селяни вийшли на захист землі!

Чернігівські фермери теж вийшли на дорогу, щоб привернути увагу громадськості, влади та розказати про власне бачення реформи. На трасі Київ – Москва, автомагістралі Оленівка – Борзна – Шаповалівка близько 400 аграріїв, селян, воїнів-інтернаціоналістів та учасників бойових дій, які відстоювали незалежність на Сході України. Обабіч дороги – сільськогосподарська техніка.

Член Всеукраїнської Аграрної Ради, директор ПСП «Пісківське» та депутат Чернігівської обласної ради Валерій Колоша був організатором мітингу в Чернігівській області.

«Земля – це наша матінка-годувальниця. Ще діди-прадіди боролися за неї, проливаючи кров. І Всеукраїнська Аграрна Рада, і аграрії, і всі учасники акцій по всій країні – проти такого поспішного запуску продажу землі. Ще багато невідповідностей у законодавстві. Скільки ще людей не отримали по 2 гектари, як в подальшому будуть отримувати ці землі ветерани ООС? На сьогодні геокадастр не наповнений. Межі паїв не встановлені, є навіть випадки, коли землі заходять на територію залізничних колій або ж кілька паїв територіально поєднані. Ще дуже багато роботи, перш ніж відкривати ринок землі», – говорить Валерій Колоша.

Фермер наголошує, що надання дозволу купівлі-продажу землі іноземцям – це загроза української ідентичності та знищення вітчизняного аграрного сектору.

«Проблема в тому, що наші аграрії не зможуть конкурувати із мішками грошей олігархів, китайців, арабів тощо. Бо за останні роки замість розвитку господарств витрачали більшість коштів на податки до державного бюджету. Всі пільги у нас забрали. Уже сьогодні фермери відмовляються купувати техніку, інвестувати до місцевих громад», – наголошує Валерій Колоша.

Світова спільнота тисне на українську владу для прийняття рішення. В державі наростає супротив аграріїв, і невідомо, яка реакція буде в людей, оскільки процес продажу землі є незворотним.

Віталій Менщик, учасник бойових дій: «Сьогодні ми відстоюємо наші землі разом з побратимами, які боронили наші кордони, щоб вони не потрапили до рук іноземців. Люди дезінформовані самою процедурою ринку землі, бо ніякої роз’яснювальної роботи не проводилося. Ринок землі повинен бути, але такий що буде приносити користь державі і захистить як наших фермерів-годувальників, так і власників землі».

По чому нині Україна?

По чому нині Україна, брате?

Її за скільки срібних продаєш?

З котрого боку будеш зачинати?

З рівнин? Степів? А чи з Карпатських вищ?

Кому продаш за безцінь цю землицю?!

По штучно,а чи оптом віддаси

Всіх солов’їв, під спів яких не спиться

В моїх садах вишневої краси?

Тобі вже так обридла ця калина

І вишиванка,що дивує світ,

Що ладен їх віддать й за дармовину,

Щоб був від цього радий твій сусід.

В якій ціні ліси? А Чорне море?

А Запорозька Січ, як в горлі кість?

А цей хохол, що на своїй говорить

Й тебе приводить у нестримну злість?

А от кому ти продаси могили

Своїх дідів і прадідів своїх?

І звідкіля будеш черпати сили,

Щоб не творити цей лихварський гріх?!!

Продати можна й з журавля пір’їну,

Навіть із рук синицю відпускать.

Але не маєш права Україну

Ти оптом, а чи вроздріб продавать!!!

Степан ГАЛЯБАРДА

Валерій Колоша, директор ПСП «Пісківське», депутат обласної ради, член ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада»: Сьогодні говорять, що ринок землі залучить іноземних інвесторів, які приведуть новітні технології та вкладатимуть свій капітал в нашу економіку. Це обман українського народу. Цього не буде. З історії ми бачили передові країни, які такими стали за рахунок колонізації інших народів, використання їхніх природних ресурсів, експлуатуючи дешеву робочу силу. Позбувшись свого ярма, ці народи до сьогодні не відновили свою економіку, хоча минули століття. Розвинуті країни їх називають «третім світом». Прикладів достатньо. Беручи участь у світових форумах в Ірландії, США на «Глобал 2006-2007», поставало питання «Як нагодувати світ при інтенсивному зростанні населення планети» (за рік населення планети збільшується на чисельність Туреччини), при тому як 50% людей недоїдає.

Лектори форумів усій світовій спільноті показували, на скільки років на планеті вистачить покладів нафти, газу, вугілля тощо. І наше покоління має шанс застати ці природні ресурси. Було чітко сказано: хто володітиме родючими землями – володітиме світом, виробництвом енергоносіїв. Іде глобальне потепління і є ризик затоплення цілих країн.

Все це дає шанс Україні зі своїми запасами стати годувальницею планети. А ми хочемо продати землю. Продати те, що забезпечить економічне зростання, добробут громад. Одне робоче місце а аграрному секторі дає п’ять в промисловості. Кращого інвестора немає в світі, аніж свій власний. Ми, аграрії, вивчаємо досвід передових держав і у своє виробництво кожен рік вкладаємо кошти: в будівництво, модернізацію виробництва, в розвиток галузі тваринництва. Такими темпами ми вже давно працюємо не гірше європейських країн. Їхні фермери дивуються, що ми без державної підтримки за такий короткий час досягли такого рівня. Прогрес є і в рослинництві.

Невже наш аграрій – не інвестор? Скільки ресурсів і коштів вкладаємо в розвиток сільських територій, громад, ультури, інфраструктури, допомагаємо воїнам АТО. Вітчизняні аграрії роками, без підтримки держави, розвивають власну переробку молока, зерна, м’яса, так званих крафтових компаній, які дають якісні продукти харчування. А це додаткові робочі місця, податки в місцеві бюджети. Це не інвестори в українську економіку? Яких ще інвесторів потрібно, щоб піклуватися про свою країну, свій народ, свої землі. Ми не «князьки» так звані! Таке клеймо нам хочуть приклеїти. «Князьок» не буде безкорисливо підтримувати армію, село, культуру, церкву, школу і місцевий садок!

Олена НАУМЕНКО

Без землі немає ні волі, ні держави