Трагедія, яка в історії й людській пам’яті – без строку давності

Ще не встигли загоїтися рани від Чорнобильської трагедії 1986 року, хоча і минуло вже понад три десятки років, як ненажерливий російський сусід знову завдав українському народові лиха. Хто б міг подумати тоді, що за деякий час трагедія може знову повторитися. Цинічний, підступний і кровожерливий загарбник не приховує своєї мети – знищити українську націю. Але ані звірячі методи російських окупантів, ані природні катаклізми, здебільшого спровоковані людиною, як-от, аварія на Чорнобильській станції, не зможуть стерти генетичну сутність української нації.

Коли це трапилося, Володимиру Виноградову було всього 26… У 82-му він влаштувався в пожежну частину в Мені, а у 86-му у складі екіпажу вирушив на ліквідацію аварії на ЧАЕС.

Чорною величезною плямою впала посеред ночі 26 квітня 1986 року на благодатну українську землю біблійна зірка Полин, виливши стільки радіоактивного «полину», що тепер хіба що через 300-400 років на цій території можливим стане безпечне проживання людини.

У жовтні-листопаді 1986 року протягом 48 днів таку службу ніс першокурсник Білгородської школи міліції Микола Малашта.

 Але тривогу забили лише в 1991 році, і не владні структури, а профспілки і лікарі

Стільки за 4 місяці і 10 днів перебування в Чорнобилі у страшному 1986-му сумарно підхопив мій тесть. Підозрюю, що доза радіації була значно більшою, оскільки тоді її часто зумисне занижували. Все – для того, щоб зменшити кількість пільговиків.

26 квітня у багатьох країнах світу відзначається Міжнародний день пам’яті Чорнобиля. Цього дня в 1986 році сталася техногенна катастрофа світового масштабу – аварія на Чорнобильській атомній електростанції.

У переддень 34-ї річниці Чорнобильської трагедії очільники області та міста поклали квіти до пам’ятного знаку «Героям Чорнобиля».