У Стольному (Менська територіальна громада) учні місцевої школи разом із вчителями організували благодійний ярмарок. На продажі смаколиків їм вдалося зібрати 21 тисячу гривень, які вони передадуть на потреби Збройних сил України.

Під час бойових дій на Чернігівщині освітній процес у школах зупинився або перейшов у дистанційну форму. Проте в цей нелегкий час був один начальний заклад, який став місцем незламності, місцем психологічного відродження як для дітей, так і для їхніх батьків. У Стольному директорка школи і педагоги вирішили відкрити двері школи і проводили хоча й короткі, але звичні уроки. Було страшно, але в той час колектив розумів, що дітям потрібно відволікатися від жахів війни, і вони вийшли працювати, зробивши все, щоб подарувати спокій дітям.

У Менській громаді провели благодійну акцію «Прикрась ялинку – допоможи ЗСУ», до якої доєдналися і учні Стольненської школи. Діти робили новорічні прикраси, які були продані, а виручені кошти передані воїнам ЗСУ.

Гончар зі Стольного Олег Луцук виготовив глиняного свищика розміром з людину. Виріб міг би претендувати на рекорд, але майстер не ставив перед собою такої задачі. Натомість він стане окрасою майбутнього музею гончарства у Мені.

За інформацією Управління капітального будівництва Чернігівської ОДА відповідно до календарного графіка робіт, завершити об’єкт планується у травні, а ввести його в експлуатацію – до кінця другого кварталу цього року.

«Село Стольне не дуже давно славилося на всю державу своїми трудовими досягненнями. І раптом на тлі перебудови почало занепадати, селяни стали жити чимдалі гірше. Минали роки, бездіяльність сільського керівництва дедалі гірше позначалась на існуванні села. Голова сільради Андрійченко Сергій Васильович не дуже старався піклуватися про добробут села. А зараз дав згоду на входження села до Менської ОТГ – без відома селян і на невідомо яких підставах. Обіцяли, що Мена зробить все для розквіту Стольного… Та тільки щось цього не видно.

На Менщині сільський голова погрожує силоміць віддати в Чернігівський геріатричний пансіонат свого односельця з інвалідністю. Через нездатність самостійно за собою доглядати та нормально пересуватися чоловік із обмеженими фізичними можливостями вже другий рік мешкає в стаціонарному відділенні Терцентру. Це місце стало йому другим домом, з якого його намагається виселити сільський голова Волосківців. Виною всьому – гроші і відповідальність, яку чиновники з району та села перекидають на плечі одне одному.