|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 17:47 | 11.17.2019

Арсен Дідур: Земля – не товар, а душа нашого народу!

Споконвіку земля вважалася невід’ємною складовою ідентифікації українського народу та його основним національним багатством.

Сьогодні ж вона перетворилася на предмет політичних спекуляцій і популістських заяв, котрі не мають під собою надійного законодавчого підґрунтя і реальних намірів захистити інтереси селян.

– Складається враження, що питання земельної реформи – це перехідний прапор, який несуть партії виключно заради спокуси забезпечити собі хлібне місце при владному кориті. А зовсім не для того, щоб нарешті навести лад та зробити так, щоб цей земельний сільськогосподарський ринок працював на розвиток всієї країни, – говорить заступник голови обласної ради Арсен Дідур. – Зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, котрий діє в Україні з 2002 року – зовсім не панацея від теперішнього хаосу у сфері земельних відносин. Повинен бути комплексний, системний підхід до земельної реформи, чітку стратегію якої за 27 років незалежності так і не спромоглася напрацювати держава.

Screenshot 48

Земельна реформа має бути оформлена в Земельний кодекс приблизно із 17 законів, лише останній з яких – це зняття мораторію. Треба прийняти закон про землеобіг, визначити, хто має право купувати та обробляти землю, впорядкувати земельний кадастр, зупинити тіньовий обіг земель, повинні запрацювати закони, які охороняють родючість нашої землі… На моє глибоке переконання як громадянина України, відкрити ринок землі можна буде лише за результатами Всеукраїнського референдуму.

– Отже, якщо зараз виставити землю на продаж…

– …то незалежна Україна зникне. І з’явиться Україна залежна – від тих аграрних магнатів, які скуплять гектари нашого унікального чорнозему для перепродажу чи власної наживи й отримання надприбутків.

Давайте замислимося: хто зараз після зняття мораторію купить землю? Або через посередників це зробить російський капітал, або західний – тобто той, хто має гроші. Є гроші зараз у національного виробника? Ні. Бо він останні 5 років в умовах війни і закриття окремих ринків намагається елементарно вижити. Давайте нарешті зрозуміємо: за земельним питанням стоїть збереження наших сіл, аграрного бізнесу, робочих місць, шкіл, лікарень. А якщо цю реформу при існуючій законодавчій базі провести, як пропонують наші керманичі, то й села в Україні стануть не потрібні. Країна втратить ідентичність і ми зникнемо з карти світу як нація, яка має своє обличчя і свій історичний уклад.

– Арсене Володимировичу, нещодавно за Вашої безпосередньої участі було вирішено земельний конфлікт у селі Локнисте Менського району, де агрофірма незаконно зорала частину людських паїв. Досить часто такі справи тягнуться роками і вирішуються виключно через суд. 

– Особисто я – прихильник врегулювання конфліктів шляхом ведення соціального діалогу, при умові, що три його основні елементи – держава, роботодавець та працівник – кожний в рамках своїх повноважень активно включається в цей процес.

У конфлікті Локнистого державу представляла обласна рада, ТОВ «Сіверський край», яке некоректно зайшло на поле і зорало чужі земельні ділянки, – це бізнес, роботодавець, а люди, які увійшли в конфлікт з цією фірмою, представляли третю сторону. І лише завдяки чіткій позиції та політичній волі держави були поставлені конкретні завдання правоохоронній системі та органам контролю. Враховуючи суттєві прогалини у законодавстві, у стані конфлікту можна перебувати вічно, проте депутатський корпус обласної ради зайняв конструктивну державницьку позицію, завдяки чому ми не лише зрушили справу з місця, але й вирішили її – звісно, на користь людей.

Підписаний у підсумку тристоронній меморандум переконливо довів, що діалог з виходом на компроміс у рамках чинного законодавства цілком можливий.

– Тож на чому, на Вашу думку, все-таки повинні будуватися здорові земельні відносини в нашій країні?

– На державному регулюванні і контролі місцевого самоврядування. Я вважаю, що, отримавши земельні паї, люди повинні мати конституційне право повноцінно ними розпоряджатися.

Для цього держава повинна їх викупити – дуже дорого, не менш ніж за 5 тисяч доларів за гектар. І далі в рамках процесу децентралізації передати ці землі об’єднаним територіальним громадам, щоб вони через орендну плату наповнювали свій бюджет.

Ми повинні зробити все можливе, щоб держава-мачуха перетворилася на державу-мати і почала реально працювати на людей. І депутати Верховної Ради в рамках своїх повноважень мають робити все, щоб розвивалися наші території – через завершення децентралізації та зміну адміністративно-територіального устрою, через закріплення на законодавчому рівні права громад розпоряджатися землями в межах ОТГ, розподіл надходжень до бюджету 80% на 20% на користь територій і таке інше. 

Найголовніше, що маємо зрозуміти: земля – не товар, а душа нашого народу! Цю землю, ліси, річки та озера, якими багата наша країна, створювало не наше покоління. Це робили наші предки, а ми лише користуємося цим скарбом. Тому наша основна задача – не винищити те, що є, а залишити все це нащадкам.

Розмову вела Наталія КУПРІЄНКО

 

Схожі матеріали (за тегом)