Головна причина такої зміни місця проживання полягає в тому, що в рідному селі ми більш потрібні, ніж у великому місті. Тут живемо серед працьовитих і небайдужих до долі села земляків. Згуртовуємося для наведення порядку в Щаснівці й Осовці, розчищаємо кладовища та узбіччя, автобусні зупинки прикрасили й прибираємо в них по черзі, спорудили на кладовищі каплицю, підтримуємо сільську художню самодіяльність (дружина Наталія грає на баяні), допомагаємо армії тощо.

Виконання цих та інших добровільних робіт потребує певних матеріалів і деяких коштів. Відшуковуємо їх, нерідко звертаємося до базового господарства «Земля і воля», особливо щодо допомоги технікою. З проханнями здебільшого йдемо до виконавчого директора Валентини Онисимівни Чернякової і першого заступника генерального директора, депутата обласної ради Василя Нестерука. Вони свято дотримуються народної мудрості: треба допомагати передусім тим прохачам, хто сам завзято й уміло береться за роботу, для виконання якої просить певну допомогу. Надання такої допомоги, чув неодноразово, підтримує генеральний директор, Герой України Леонід Григорович Яковишин. До речі, його і Валентину Онисимівну вважаю своїми найкращими вчителями як по технікуму, так і по життю.

Тож не можу спокійно читати у ЗМІ й продажно-замовній соціальній мережі, як недоуки й зміїні паскуди обливають аграрника від Бога Леоніда Григоровича отруйною брехнею за … його уміння працювати на Україну, на великий трудовий колективи, на громаду, в якій живе і працює з 1970 року. Таке твердження беру не зі стелі й не з якоїсь іменної оди, а від того, що бачу своїми очима в рідних селах, взагалі в Бобровицькій громаді.

Написати цю публікацію «підштовхнула» техніка товариства «Земля і воля», що масово вийшла на весняні поля. Побачив її вочевидь, прочитав статті на інформаційних сайтах та в обласній газеті «Чернігівщина». Хтось може сказати, що в цих публікаціях немає якоїсь особливої сенсації – «Земля і воля» щовесни організовано виходить в поле і в оптимальні строки проводить підготовку ґрунту до сівби й саму сівбу. Але цьогорічна весна характерна особливою обставиною, я б сказав, історичною для аграрного колективу й усієї громади, якщо не області.

Почну з того, чим найпершим порадував мене репортаж з весняного поля. На першій шпальті згаданої газети я побачив фото мого племінника Миколи Лиги. Батько його, мій брат Олексій, давно передчасно помер. Стати міцно на ноги допомогло Миколі товариство «Земля і воля», вже вісімнадцяту весну зустрів він у цьому колективі, обзавівся родиною, живе у власному будинку. Мають постійну роботу й інші мої земляки. Але не так давно продажна «блогерка» під вигаданим прізвищем і чужим обличчям Вероніка Герасименко поширила по соцмережі «панахиду» по господарству і, як заведено у паскудної наволочі, чорною брехнею облила Героя України Леоніда Яковишина, назвала його зрадником, звинувативши в тому, що «накивав п’ятами», залишивши своїх працівників і пайовиків напризволяще. Ще й зміїним «пророцтвом» налякала бобровичан: «…Яковишин у Бобровицю вже не повернеться». Мовляв, вивіз геть усю техніку, навіть металобрухт…

Як заведено у продажних паскуд, така ганебна брехня пишеться під диктовку таких же підколодних змій, як і сама блогерка. Ядовитий зміст і стиль написання та подачі в мережі підтверджують це твердження, і не вперше. Не побачимо і її зізнання, що написала тоді не пророцтво, а безбожну замовну брехню.

Повірте, хочеться плюнути у розфарбовану свинячу морду цієї писаки, політичної панельної ідіотки, геть позбавленої совісті, сорому й елементарного розуму! В соцмережі суспільного телебачення більше мільйона глядачів переглянули пояснення Леоніда Яковишина про причини тимчасового переховування техніки й насіння кращих американських гібридів кукурудзи та інших культур. Статистика свідчить про сотні тисяч схвалень і підтримок. Бо всупереч дебільному «пророцтву», Леонід Яковишин нікого не кинув «напризволяще». Цинічно дурять і кидають свій народ, своїх виборців замовники паскудства проти успішного й відповідального аграрника. І дорога техніка нікуди не ділася – вона працює на весняному полі, дає змогу великому колективу заробляти на прожиття, від чого й державний бюджет поповнюється сотнями мільйонів гривень, зміцнюючи обороноздатність країни. Після резонансного інтерв’ю Європа побачила, з ким воює паскудна національна наволоч! І з якою метою? Щоб розорити, знищити успішне аграрне виробництво з великою кількістю робочих місць і соціальною відповідальністю перед громадою й державою? Як колись сталіністи знищували справжніх хліборобів-куркулів, талановитих керівників промислового виробництва, вчених, військових командирів та інших «ворогів народу»? Якось прочитав в історичній літературі, що сталінські репресії проводилися за доносами, написаними на кращих представників есесерівського суспільства трьома мільйонами «стукачів». Що одержали від таких «чисток»? Страшний голодомор і ганебний початок найкривавішої війни з багатомільйонними людськими втратами і страшними руйнуваннями. Майже всіх «ворогів народу» пізніше реабілітовано, але неможливо повернути їхні життя і те, що вони могли зробити для свого народу. Практику сталінських «стукачів» свідомо повторюють їхні спадкоємці. Бо тільки вони називають зрадниками тих, хто реально працює на вітчизняну аграрну економіку, отже й на зміцнення обороноздатності України. І не тільки власними бюджетними наповненнями…

Скажімо, товариство «Земля і воля» на початку цієї весни закупило в «Рівнеазоті» не одну тисячу тонн аміачної селітри. Неважко прикинути, що, згідно з оприлюдненою ціною за тонну, вітчизняний виробник мінеральних добрив заробив на «Землі і волі» щонайменше понад сто мільйонів гривень. А чим підтримали вітчизняне хімічне виробництво недоумкуваті представники безмежної всесвітньої дурості, яких давно вже ждуть божевільні й в’язниці?

Як написано в репортажі з поля, господарство Яковишина закупило у вітчизняних виробників десять сівалок, виручка за які піде на зарплати працівникам, отже й на відрахування до бюджету. Проти цього теж воюють явні зрадники вітчизняної економіки, отже й держави, в якої кожна бюджетна копійка на вагу золота. Цікаво, чи довідаються колись наступні покоління, скільки паскудних «патріотичних незалежників» кидалися писати доноси на тих «зрадників», на яких зараз тримається вітчизняна економіка, в тому числі аграрна? І чи буде названий розмір шкоди від «бурхливої» діяльності тих «ура-патріотів», котрі здатні лише на тиражування дебільної злочинної дурості на користь зажерливих хазяїв.

Григорій ЛИГА, ветеран аграрної праці