|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 1:55 | 05.26.2024

Нагороди за брата Віктора одержала сестра Вікторія Нагороди за брата Віктора одержала сестра Вікторія

По нагороди загиблого брата приїхала сестра

Уродженець села Кобижча Бобровицької міської територіальної громади Віктор Сергійович Пластовець записався добровольцем на службу до ЗСУ 10 лютого 2016 року, зарахували його в Десантно-штурмові війська. Брав участь в антитерористичній операції (АТО) на Сході України.

IMG 0108 1IMG 0107 1

Таким був десантник-снайпер сержант Пластовець

 

Під час воєнної служби сільський юнак гідно пройшов фахову військову підготовку, адже з дитинства мав неабиякі задатки для служби в армії, постійно займався спортом, готувався до захисту Вітчизни, коли виникне потреба. З неабияким завзяттям «шліфував» воєнну виучку, розширюючи й спортивні захоплення: крім футболу, легкої атлетики і тенісу облюбував і гирьовий спорт, альпінізм, здійснив понад півсотні стрибків з парашутом, має нагороди за перемоги в спортивних змаганнях. Така фізична підготовка допомагала українському бійцю опановувати і вдосконалювати військові спеціальності, зокрема в 2020 році він пройшов підготовчі курси підвищення кваліфікації «Снайпер», після чого підвищував цю кваліфікацію зі стрільби у Німеччині. Віктору присвоєно звання «сержант». Досягнути цих результатів допомогли майбутньому воїну працьовитість, відповідальність і селянська господарська жилка. Саме про це написали у своїх спогадах його вчителі.

DSC06786

Стенд у школі про земляка-Героя

 

«Вітя у школі був старанним і допитливим учнем, непогано вчився, цікавився історією, займався спортом, мріяв стати відомим футболістом, щоб прославити свій рід на всю Україну, – написала в спогадах про доброго, сором’язливого хлопчика з допитливими карими очима колишня класна керівниця Людмила Миколаївна Зацнова. – Він був готовий прийти будь-якої миті на допомогу. Любив життя, любив людей, прагнув до спілкування. Йому завжди хотілось про щось розповісти, про щось порадитись або спитати. Ще змалечку простежувалося, що Вітя – справжній господар. Він піклувався про своїх братика та сестричку, а особливо, коли померла мама. Був опорою і наставником для них».

«Ти був чудовою дитиною, чесним, справедливим і трудолюбивим хлопцем, – звернулася вже до убієнного воїна, привезеного для поховання в рідному селі перша вчителька Ольга Миколаївна Фешенко. – З радістю допомагав усім: і одноліткам, і дорослим. Учні нашого класу ставились до тебе з повагою. Ти був щирою і відкритою дитиною з акторськими задатками, брав завжди активну участь у художній самодіяльності класу та школи. Та мрії твої, маленького хлопчика, не здійснились, бо кляті вороги забрали в тебе життя. Серце моє тріпоче і болить. Моє маленьке пташеня нездійсненої мрії… Ми ніколи не пробачимо ворогам, які забрали твоє життя. Ти наша гордість, наш герой, наш захисник. Ти завжди будеш жити у наших серцях. Вічна пам'ять тобі, мій дорогенький хлопчику».

Ці спогади разом з іншими експонатами, що розповідають про коротке життя та подвиг Віктора Сергійовича Пластовця, розміщені на спеціальному стенді у Кобижчанському закладі загальної середньої освіти I-III ст. Пам’ятний стенд виготовили за ініціативи й безпосередньої участі бібліотекаря школи Наталії Петрівни Гурин і вчительки історії Наталії Євгенівни Гурин. Допомагали їм інші вчителі й учні.

Навчався ж Віктор Пластовець у Кобижчанській школі № 2, у приміщенні якої зараз працює дитячий садок. Після закінчення дев’ятого класу юнак вирішив вивчитися на електромонтера та водія автотранспортних засобів у Мринському ПТУ № 33. Але його доля склалася так, що за фахом майже не працював – потрібно було йти визволяти рідну землю від окупантів, особливо після початку широкомасштабної війни. Під час звільнення від окупантів міста Дробишево під Лиманом Віктор загинув смертю хоробрих 30 вересня 2022 року.

Трагічну звістку про це першою одержала сестричка Вікторія есемескою від командира. Вона ж і меншому брату Вадиму сповістила, який теж на фронті. Похоронили воїна 5 жовтня 2022 року в рідному селі.

У Кобижчі не нахваляться трьома дітками родини Пластовців, котрі малими залишилися без матері, росли в труднощах, але в труді і взаємній любові. Сестра Вікторія бере приклад з Віктора у спортивних досягненнях, після загибелі брата помітно подорослішала – односельці кажуть. Вона і в Бобровицю приїхала для одержання нагород убієнного брата Віктора Пластовця. Бойові нагороди передали їй у першому відділі Ніжинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Нагороджений хоробрий воїн-Герой медаллю «За військову службу Україні» і нагрудним знаком «Знак Пошани». Є в славного бійця й інші нагороди за доблесну службу Вітчизні.

 

Григорій ВОЙТОК

Схожі матеріали (за тегом)