|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 0:08 | 06.04.2023

Бобровицькі господині готують безперервно

Бобровицькі господині готують безперервно

Вже неодноразово «Чернігівщина» писала про невтомних бобровицьких волонтерів, які вдень і вночі роблять усе можливе задля наближення нашої перемоги.

Декілька разів на місяць вони збирають тонни необхідних речей і їжі для наших військових і везуть прямісінько на передову. Їхні підопічні зараз боронять Україну на найгарячіших і найскладніших напрямках: Бахмут, Покровськ, Краматорськ, Слов’янськ. І саме для цих хлопців бобровицькі господині печуть і смажать їжу, в’яжуть шкарпетки, роблять окопні свічки та збирають теплі речі, а ще – донати на тепловізори, генератори тощо.

 

Вся організація, збір, доставка, зв'язок із військовими лежить на плечах Оксани Харченко, яка від початку повномасштабного вторгнення почала волонтерити. Та жінка каже, що в неї б нічого не вийшло без її «помагайок» (так лагідно вона називає своїх невтомних помічників) і без усіх тих людей, які постійно допомагають.

«У нас нещодавно була проблема з приміщенням, адже всі ті продукти,які приносять для військових треба десь зберігати, так само треба десь збиратися дівчатам, щоб готувати. Адже зараз вони гуртуються у когось вдома на кухні, – розповідає Оксана Харченко. – Та нещодавно приміщення все ж знайшлося – майже відразу після публікації у «Чернігівщині». Потім треба було нам там полички зробити, то я кинула клич в Інтернеті, що потрібні дошки, – і відразу стільки людей відгукнулося, що я і не очікувала. Навіть один військовий, він сам з Бобровиці, зараз служить, подзвонив і сказав, що у нього вдома є дошки, то щоб ми брали, якщо треба. Та потім подзвонили з однієї пилорами і надали нам абсолютно безкоштовно матеріали, напиляли і все зробили. Вже скоро рік, як я займаюсь збором допомоги і доставкою її до наших військових. І ввесь час я не перестаю дивуватися нашим людям. Вони всі такі молодчинки, так всі об’єдналися і дружно допомагають! І найголовніше – що все це не даремно, бо ж нашим військовим потрібна наша допомога і підтримка».

 

Жінки в Бобровиці – справжні господині

 

У Бобровиці вже сформувався цілий загін «бобровицьких господинь», які майже щоденно готують для військових.

«Дівчатка мої, які готують, називають себе «бобровицькими господинями». Також прихожани церкви Архістратига Михаїла теж дуже допомагають у приготуванні їжі. Зараз всі ці господиньки майже щоденно печуть млинці, сирники, запіканки. За тиждень ці невтомні бджілки десь 20-25 кг сиру переробляють. А нещодавно ми почали робити бринзу. Потім все це дбайливо фасуємо в спеціальні коробочки і заморожуємо. Отак від великої до великої поїздки ми намагаємося робити запаси, – розповідає Оксана. – І в нас завжди тепер є в морозилці запас. А за день-два до поїздки на Схід до всього того мої дівчатка ще додатково готують чимало смаколиків: олів’є, вінегрет, картоплю тушкують, роблять плов, пиріжки, голубці. Тому вільні руки потрібні завжди».

Також «бобровицькі господині» готують м’ясні каші для військових.

1akashi

«Каші робити почали не так давно, а їх рецепт і саму технологію виготовлення шукали скрізь, – згадує Оксана Харченко. – І в Інтернеті, і дзвонили до інших волонтерів, які теж каші роблять, і зверталися до господинь, які мали справу з кашами чи тушонкою. І так знайшли свій ідеальний рецепт. Тепер хлопці обожнюють ці каші. А ще дівчатка зробили свій логотип і етикетку й наклеюють її на банки з кашею».

1aetyketa

І хоча сьогодні на роботу бобровицьких господинь дещо вплинули планові і аварійні відключення електроенергії, але дівчата вже й до цього пристосувалися.

«Вимкнення електрики, звичайно, трохи внесло корективи. Раніше ми робили в автоклаві вдома каші, а зараз світло почали вимикати, – розповідає Оксана. – В автоклаві треба шість годин каші робити, а в нас лише три години світло є. Тож вирішили привезти автоклав мені на роботу в підсобку, бо в нас тут електрика є постійно. Тож дівчата роблять каші, розкладають все за пропорціями в баночки, закатують і приносять їх мені, а я вже тут їх ставлю в автоклав. Так і викручуємося».

 

М'ясо і молочку несуть всі

 

Молочко, сироватку, яйця й сир для млинців і сирників приносять небайдужі жителі Бобровиччини, як і м'ясо для каш.

«Ми домовилися з господарством у Вороньках, і вони погодилися безкоштовно раз на тиждень давати нам 80 літрів молока, – розповідає Оксана. – А одна господиня з Вороньків  перероблює його на сир і привозить вже нам. Дівчата потім печуть млинці з сирною начинкою, або сирники, або запіканки.

1arobproc

Також ми робимо млинці з лівером (печінка, серце, легені) – от їх чоловік один купує постійно 15-30 кг. Також раз на тиждень, а коли і два рази, ті господині, які привозять продавати на базар у Бобровицю молочку, теж хто що може завжди приносять нам. Це і молоко, і сир, і сироватка, і сметана. Господині, які торгують м’ясом на базарі, теж приносять нам раз на тиждень м'ясо на каші.

1amiaco

Хто скільки може. І це все насправді суттєва допомога. Адже ми можемо катати каші, коли є м'ясо. Його небагато треба на одну баночку, десь 120 грамів, але ж його треба десь брати. З крупами трохи легше.

1analys

Також часто не вистачає яєць на млинці. То треба лише дати клич – і люди вже несуть, ну ви розумієте, які всі дружні в нас. Так я написала тільки, що потрібні яйця, і вже Лариса Периста принесла їх цілий ящик.

1ayayki

А одного разу Лариса мені подзвонила і каже: Оксано, швидко готуй місце, я вам везу порося. Я спершу сприйняла це як жарт – не зрозуміла, яке місце, яке порося? А вони з чоловіком дома зарізали порося і повністю його віддали на каші для військових. І це при тому, що ця людина постійно приносить курей, гусей на каші, ще й власні кошти донатить. Був ще такий випадок: жителі села Козацьке назбирали на каші до 20 штук птиці і передали нам це м'ясо на каші військовим, разом з п’ятьма мішками каші пшенички і ячки. Навіть не знаю, як дякувати їм.

1asalaty1

Салати на будь-який смак

 

Банки люди приносять на каші, кришки приносять... Я тільки написала, що кришки скінчилися – то вже до вечора нас просто завалили кришками. А ще є люди, які допомагають нам з інших міст, я навіть не знайома з ними. Вони телефонують і кажуть: ми в Києві займаємося одноразовим посудом і можемо вам допомогти кришками. І раз на місяць вони передають нам декілька упаковок кришок для консервації, одноразовий посуд.

Дуже допомагає громада Корінецької сільради Талалаївської ТГ, жителі села Дорогинка, а ще Немішаєвський агроколедж із Київщини. Зараз нелегке життя, але люди не лише не перестають допомагати військовим, а ця допомога лише набирає обертів. І це радує!».

 

Свічки потрібні завжди

 

Ще влітку працівниці дитсадочка «Золотий ключик» у вільний від роботи час виготовляли окопні свічки. Налагодили прямо міні-виробництво. Не полишають цю роботу і зараз, бо свічки дуже добре зарекомендували себе на фронті, і хлопці часто просять їх у волонтерів. Адже на ній можна і їсти приготувати, і окоп освітити, і речі просушити, та й просто нагрітися.

«Свічки дівчатка наші роблять, але зараз є проблема з воском. Якщо влітку на нього ще не було такого попиту, то зараз віск розкупають, як і воскові свічки, – розповідає пані Оксана. – Того воску, що ми купували раніше, ще на одну партію свічок вистачить, а потім треба знову шукати, бо хлопці ці окопні свічки постійно просять привезти. В нас наразі баночки є, гофрований папір є, руки «золоті» в дівчат є, а з воском проблема. Була така ситуація: жінка, яка родом з Чернігова, але вже давно мешкає в Болгарії, прочитала мій пост про те, що нам потрібен віск, і прислала нам його. Так вона вже двічі посилки з воском нам передавала».

 

Печуть для лотереї

 

Нещодавно Оксана разом зі своїми помічницями започаткувала смачну лотерею для збору коштів на потреби військових. Так хтось з жіночок пече тортик, і його продають в Інтернеті по лотереї. Наприклад, 30 лотів по 100 грн кожний. Люди купують, а потім проводять розіграш, і переможцю дістається смачний тортик за символічну суму. Всі зібрані кошти йдуть на закупівлю генераторів, тепловізорів, теплого одягу, взуття, запчастин для автомобілів для військових.

1atorto1 1atorto2

Торти і суші на лотереї

1asusi

«Ми давно виношували ідею з лотереєю, але все не вистачало часу запустити її. Я так переживала, як сприймуть люди, чи піде справа, чи ні, а тут прямо бум якийсь, – говорить Оксана. – Дівчатка печуть торти, рулети, навіть суші вже були. Я зранку поставлю на розіграш і потім займаюсь своїми справами, то ці номерки розкуповують за лічені хвилини. На Андрія (13 грудня, – Авт.),наприклад, наша неймовірна Алла Біба передала на лотерею домашню ковбасу, рульку печену та грудинку копчену, то ці лоти розкупили за п’ять хвилин буквально. І люди, які виграли, навіть не забрали, а сказали усе військовим відвезти. І дуже часто переможці лотереї залишають свій виграш захисникам. Ось ще на днях розігрували смачнючий торт. І, як виявилося згодом, переможцем лотереї став військовий родом із Бобровиці. І він сказав передати хлопцям його. То ми віддали військовим, які приїхали на ротацію з Донецького напрямку. Ми їм допомагали на Сході, а потім сюди везли продукти і передали торт».

 

Їздять часто, возять багато

 

Сьогодні у Оксани Харченко і її помічниць під опікою військові бригаді з різних куточків України, бо ж Оксана каже, що всі вони – наші, і якщо можемо, то треба допомагати. Хлопці ж постійно дзвонять і з нетерпінням чекають на кожну передачу від бобровицьких волонтерів.

«Зараз у нас 16 бригад. Всі вони в основному стоять на Бахмутському, Покровському, Краматорському, Слов’янському напрямках – на найважчих і найгарячіших точках. Ми намагаємося щотижня їздити до хлопців, бо запитів насправді дуже багато. На місяць у нас буває дві великі поїздки – це 5-7 бусів. Тоді ми веземо до 20 тонн вантажу для військових. І декілька маленьких – два буси, – говорить Оксана. – Дуже багато хлопців, повністю все їм треба. Ось цього разу ми купили тепловізори для першої танкової. Також закупила хлопцям грілки в Польщі. Сама грілка на вигляд – наче шматок силікону, але коли потрусиш, вона починає нагріватися. Тепла від неї на 8-12 годин вистачає. Є вони у вигляді устілки для взуття, є вкладки у рукавички і на груди. То ми купили 400 штук – поїдуть на Схід гріти наших хлопців. Дуже багато просять запчастин на машини і генератори, хоча їх складно купити зараз. Гроші є, а знайти складно. Та ми все ж придбали декілька, ось будемо везти. І, звичайно ж, продукти харчування, щоб хлопців порадувати смачненьким. Обов’язково каші веземо, їх полюбили і постійно просять. На одну поїздку ми веземо приблизно дві тисячі баночок каші, а ще ж багато чого іншого».

 

Марія ПУЧИНЕЦЬ, фото з архіву героїв

Схожі матеріали (за тегом)