Новгород-Сіверська громада живе фактично в стані перманентної війни, відтоку населення та підприємців, недостачі у зв’язку з воєнним станом податків, разом з тим не полишає планів на реалізацію інфраструктурних проектів – перш за все у співпраці ж міжнародними донорами. Плани амбітні, але головне реалізувати їх спільно – без чвар, політиканства та війни.

Людмила Ткаченко: «Чесно кажучи, я чекала гіршої картини»

Цьогорічний фінансовий підсумок для найбільшої на Чернігівщині Новгород-Сіверської громади – складний і непередбачуваний. За словами голови Людмили Ткаченко, недовиконання складає близько 20 мільйонів гривень. Причиною тому – війна і наближеність громади до кордону з росією. Так, через військовий стан і бойові дії багато підприємців закрили свій бізнес, багато людей покинули громаду, багато виїхали взагалі за кордон. Війна також сильно вдарила по аграріях.

Цього року засіяли лише 70 відсотків від минулорічних площ. А ще – ускладнена логістика, дорогі добрива та паливно-мастильні матеріали. Тож зрозуміло, що виникли питання з своєчасністю сплати аграріями податкових зборів.

«За землю вони зобов’язані платити, але тут ми маємо правову колізію: ми внесені до переліку територій бойових дій. Законодавець каже: якщо ви знаходитесь на території бойових дій, то у вас є відстрочка, – пояснює Людмила Ткаченко. – Але з іншого боку для того, щоб вони не платили, має бути постанова КМУ, яка підтверджуватиме те, що вони не є платниками, бо розташовані на території бойових дій. Такої постанови немає, тому маємо певну колізію, яка проявляється у тому, що хто добросовісніший, той платить, а хто менш добросовісний, то не платить, вичікує цього переліку. Але я скажу, що під кінець року пішли платежі від аграріїв, тому я думаю, що ситуація має виправитись».

Наразі бюджет громади суттєво витягують відрахування із ПДФО військовослужбовців. Фінансисти громади сподіваються, що до кінця року фінансові показники мають вирівнятись, втім, на перевиконання тут не сподіваються.

«Чесно кажучи, я чекала гіршої картини, думала, що виконання буде на дві третини, а в нас так бувало, що і до 92% доходило», – не втрачає оптимізму голова прикордонної громади.

Життя під обстрілами

Окрім об’єктивних фінансових факторів, Новгород-Сіверщина потерпає від постійних ворожих обстрілів. Найбільше прилітає в села Мурав’ї, Бучки, Грем’яч, Михальчина Слобода та Кам’янська Слобода… Останнє – дуже обстріляне, 80% села вже немає.

«Хто сам виїхав, кого ми вивозили звідти. Але чим далі, тим гірше, – каже керівниця міської ради. – Якщо вони раніше стріляли по окраїнах, то зараз ціляться в село, в житлові будинки, не дивляться, що там живуть люди».

За словами Людмили Ткаченко, половина найбільшого прикордонного населеного пункту Грем’яча (який, до речі, вважається крайньою північною точкою України) вже виїхала, залишились лише ті, хто не хоче виїжджати, хоча людям пропонують різні варіанти – від розселення углиб громади до переїзду в інші, так би мовити, «тилові» громади. Зокрема, готовність прихистити внутрішніх переселенців висловили Коропська, Ніжинська, Прилуцька та Ічнянська громади. Втім, навіть незважаючи на пропозиції надання житла, люди з порубіжних сіл дають письмові відмови.

«З одного боку ти розумієш, що всі звикли до рідних домівок, але з іншого боку – ці села під постійними обстрілами. Страшно…», – коментує пані Людмила.

Досі не відійшла після полону героїчна староста Грем’яча Ганна Гавриліна, яку московити 19 днів катували в Курському СІЗО. Пані Ганна вже пройшла дві реабілітації. Однак її стан досі не нормалізувався, тому вона написала заяву на звільнення. Вийшло так, що значна територія залишалась тривалий час лише з одним діловодом – молодою жінкою, яка буквально нещодавно також написала заяву на звільнення і покидає Грем’яч, оскільки більше не може ризикувати собою та своєю дитиною. Втім, без офіційної української влади крайня північна точки України не залишиться – на останній сесії міської ради депутати проголосували за нового старосту, який збирається переїхати жити в Грем’яч, щоб бути поруч із людьми та бачити, що коїться на території.

Політичні баталії на межі з ворогом

Однак, незважаючи на війну, настрої в самому Новгороді-Сіверському, який перебуває поза межами досяжності ворожої артилерії, м’яко кажучи, викликають певний подив. З утечею окупантів в громаду повернулась політика, чи то пак політиканство. Виходить так, що політичні опоненти міської влади намагаються спекулювати на складнощах, пов’язаних, зокрема, з війною.

«Я думала, що з війною щось зміниться, але більшість людей вона, на жаль, нічому не навчила: якщо десь треба себе обмежити, то всі мають себе обмежити, – каже Людмила Ткаченко. – Хлопці в лісах і окопах терплять, а мені вже двічі у міській раді страйки влаштовували під керівництвом В’ячеслава Кауфмана (голова фракції «Наш Край» в міській раді, – Авт.) по світлу. Я, щоправда, вперше була не готова. Він мені зателефонував і каже: «Я тобі 200 чоловік під міську раду приведу», я йому відповіла: «Веди хоч 500. Якщо ти не розумієш, що в країні війна і військовий стан, то це не про комфорт, а про незручності».

На сесіях завжди гаряче

І Кауфман таки дотримав слова – люди прийшли. Щоправда, сам він не з’явився. Люди потім сказали, що той, хто їх підбурив, сам не прийшов. А вже наступного разу зібрався повний зал – чоловік 50. Був у залі і керівник місцевого РЕМу, і голова районної військової адміністрації – всі вимагали від влади не відключати світло. Як таке можна назвати? Хіба ті, хто підбурює людей, та й, власне, ті, хто ставлять такі вимоги, не бачать, куди б’ють ворожі ракети?

«Зараз мусолять питання ліцею. Це ж неправильно. Вони привели сюди педагогічний колектив, а потім зірвали голосування і розгляд їхнього питання, – продовжує голова громади. – Я їм привселюдно обіцяю, що це питання буде розглянуте в січні, прошу дати можливість підготуватись. Що це таке? Якщо діти тут будуть, то треба організувати гуртожиток, а не просто так. Строки в нас не пропущені. Але пішов Кауфман, пішов Сергієнко (Сергій Сергієнко – депутат обласної ради від партії «За майбутнє», – Авт.), накрутили педагогів, і вже все, спробуй щось довести».

Власне кажучи, крайню сесію міської ради зірвали три опозиційні фракції: «Батьківщина», «Наш край» і «За майбутнє», – відмовившись голосувати за питання перейменування вулиць після накладеного головою вето на їхнє рішення в частині порушення регламенту при голосуванні за вулицю Леоніда Кучми.

«Я мусила накласти вето, бо не можна називати вулицю іменем живої людини, – пояснює Людмила Ткаченко. – Це законом передбачено, що після ветування я зобов’язана винести це рішення на повторне голосування. Мені дуже не сподобалась позиція опозиції і зрив ними сесії, ми навпаки хотіли зробити все по закону. Виходить так, що ті, які все це ініціювали, ідуть убік, ще й педагогів накрутили, а розгляд їхнього питання самі ж і зірвали».

Опозиція на чолі з Кауфманом

Власне, в такому ставленні депутатів до своїх виборців можна вбачати щонайменше непорядність. Бо, коли люди делегували тобі повноваження, то будь ласкавий – не зривай сесію: принаймні для цього у депутатів завжди є вибір – не бери участі в голосуванні, але виконуй обов’язки депутата.

Подібні політичні інтриги приховують ще й певну загрозу нестабільності, адже три згадані фракції мають 12 із 26-ти багнетів, а оскільки колишній голова РДА і депутат міської ради Тарас Молочко від початку війни не бере участі в засіданнях ради, то провладні фракції не можуть зібрати більшість. Уявляєте, що таке в прикордонні неможливість вирішення питань життєдіяльності через неможливість сесійного зібрання? Бунт і невдоволення! Кому вони вигідні?

Добре, коли є «DOBRE»

Разом із тим, незважаючи на протистояння, громада функціонує і планує майбутній 2023 рік. Вже окреслені певні напрямки співпраці з американським проектом «DOBRE». Новгород-Сіверська громада увійшла у вісімку громад, з якими американці підписали Меморандум на три роки.

«Нас обрали, і я дуже з того рада. Ми виявилися стійкими під час воєнного стану, а це для нас додаткові фінансові інвестиції, – каже пані Ткаченко. – Також наш проект із відбудови другої школи пройшов схвалення. У планах на наступний рік – благоустрій доріг і тротуарів, підсипка ґрунтових доріг у селах».

Громада вже має один успішно реалізований проект з американською програмою. Так, минулого року американці закупили сміттєвоз, а міська рада – трактор.

«В КП «Добробут», яке очолив новий директор, переобладнали цей «МАЗ» під прибирання снігу. Ми дуже задоволені: він вулиці чистить, ще й сміття вивозить», – коментує голова. – У «DOBRE» нам не сказали, на яку суму допоможуть цього року, але фінансування збільшать. Зараз визначаємо, що нам найбільш потрібне. Я все-таки дуже хотіла б, щоб у нас з’явився грейдер».

Окрім того, Людмила Ткаченко нещодавно повернулася з Польщі, де також підписала Меморандум з містом Сташув.

«Виявляється, що Євросоюз дає грантові кошти, і поляки мають від того також зиск, – розповідає голова Новгород-Сіверської міської ради. – По-перше, для них вважається престижним допомагати українським містам, а по-друге, коли ЄС виділяє грантові кошти, то і польське місто, що має угоду з українською стороною, також їх отримує. Поки що ми вчимося писати проекти. Здебільшого все відбувається на особистих контактах і зустрічах. Планів багато, але треба враховувати, що не дають кошти на масштабне будівництво, бо ми перебуваємо у зоні бойових дій».

Віталій НАЗАРЕНКО, фото Сергія Кордика