|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 9:28 | 11.28.2022

Каплицю спорудили громадою Каплицю спорудили громадою

У озлоблених нікчем язик працює швидше мозку

Мені вже за сімдесят, але й досі живу древньою народною мудрістю: «На землі немає нічого неможливого».

Звісно, якщо живеш земним життям, а не будуєш у небі фантастичні плани для засівання брехливими обіцянками. Такі пустопорожні «літуни» ставлять перед собою головне завдання – завжди бути в авангарді історії. Щоб цього досягти, в них язик працює швидше мозку, створюючи ілюзію, що справді ріжуть правду-матку. Насправді ж довгоязикі брехуни можуть говорити все, що в голову збреде, вони не обмежені правдою і відповідальністю за свою паскудну брехню. Головне для них – показувати себе «патріотичними» героями, здатним на все, хоча насправді ні на що не годні.

Своє трудове життя я присвятив аграрному виробництву, після закінчення Майнівського радгоспу-технікуму. Пів віку минуло з того часу. Різне траплялося на моєму шляху, але обраній професії не зраджував. Найбільше ж мене непокоїть важлива проблема для українського суспільства: за роки незалежності так і не позбулися сповна з національної свідомості, моралі й совісті паскудних бацил озлобленості один до одного, продажної нікчемності й цинічної брехні. Тож і читаємо здебільш у соцмережі, як озлоблені пустопорожні горлопани намагаються «патріотично» вказувати успішним аграрникам, яким виробництвом займатися, що на полях сіяти, яким галузям надавати перевагу.

Мене і смішить, і бісить від недоумкуватих претензій, зокрема, й до Леоніда Яковишина, що господарство спеціалізується на вирощуванні кукурудзи. Видно, мозки критиканів зупинилися в розвитку ще в планово-колгоспному виробництві, а про ринкову економіку не мають жодної борозенки розуму в головах. Лементують, що хочуть жити в Євросоюзі, то хоч би поцікавилися, яка там економіка, як вона організовується! Або щоб прочитали в Інтернеті, скільки кукурудзи збирають в США? І чому там збільшують її посіви навіть у тих Штатах, де більш сприятливі умови для пшениці? Відразу пояснюю: спрогнозували, як зросте попит і ціна на кукурудзу.

«Провітрю» мозки і «патріотичним» бобровичанам: кукурудза дає майже півтори тисячі робочих місць, не одну сотню мільйонів у державну та місцеву скарбниці, відремонтовані дороги, безплатні квартири для трудівників, різноманітні допомоги соціалці, ветеранам, іншим нужденним. Може, хто з «високорозумних патріотів» запропонує й продемонструє на ділі більш ефективну спеціалізацію в аграрному виробництві Бобровиччини, чи в якомусь іншому новому виробництві?

Працюючи тривалий час в науково-племінному об’єднанні, доводилося ознайомлюватися з різними аграрними економіками, і ніде не зустрічав, щоб якийсь «вуличний експерт» виступав проти вирощування кукурудзи у великих обсягах. Але й там далеко не всі виробники кидаються вирощувати кукурудзу, оскільки для цієї культури потрібна дорога виробнича база, яку роками створювало й товариство «Земля і воля», заодно запроваджуючи світові технології, роками закріплюючи співпрацю з провідними фірмами США, Європи та Азії. Тож і собівартість виробництва зерна одна з найнижчих серед аграрників світу, і без державних дотацій, які там одержують. Саме така організація виробництва вкрай потрібна державі, особливо зараз, коли потрібний великий бюджет на армію. У Бобровиці найкраще формує цей бюджет господарство Яковишина, не забуваючи й про продовольчу безпеку великого колективу та майже восьми тисяч пайовиків: вони одержали по півтонни пшениці і по тонні кукурудзи. Про продовольчу безпеку всього суспільства піклуються державні структури, тож українці зараз не сидять без хліба.

їВтім, «патріотичні авангардники» звинувачують Яковишина навіть в тому, що десь річка чи ставок пересохли, води в колодязях немає… Може, скоро звинувачуватимуть за висихання великої річки в Німеччині, і кораблі не можуть по ній плавати?

1adidus

Пересохлий канал оживили без "інвестицій"

1akanal

Звісно, звалювати свою бездіяльність, бездіяльність своїх хазяїв-замовників паскудства на успішного керівника трудового колективу простіше, ще й брудного «окрайця» подадуть, ніж самому впрягатися в плуга.

На відміну від соцмережевих «патріотичних» трутнів з довгими язиками, ми, кому за сімдесят, вісімдесят і навіть за дев’яносто, провели власноручно експеримент: на пересохлому під Осовцем каналі почистили підземні джерельця і відновили шлюз. Дамбу укріпили землею, яку підвезли нам автомашини «Землі і волі», і майже стометрова частина каналу колишньої осушувальної системи наповнилась водою. Від цього піднявся рівень ґрунтових вод, і в багатьох колодязях навколишніх садиб з’явилася вода. Повноводну частину каналу ми зарибнили. Ініціатором і виконавцем вдалого експерименту був дев’яносторічний уродженець Осовця, талановитий художник Василь Горбик – на жаль, рік тому помер. Про нашу роботу «пронюхали» жителі сусідніх Бригинців, але приїхали не допомагати чистити канал і відновлювати роботу розкрадених шлюзів, а виловлювати навіть мальків риби.

Новобасанці приїхали з вимогою, щоб зруйнували шлюз, ми закликали їх приєднатися до нашого експерименту, тоді й до їхнього села пересохлий канал наповниться водою. Більшого успіху досягнемо, якщо новобасанці долучать до цієї роботи й своїх аграрників. Розповіли, як при допомозі «Землі і волі» ми, пенсіонери, зробили ще кілька корисних справ для наших сіл.

1acowxid

Прохід для корів зроюили без копійки з бюджету

 

Свого часу попросили, щоб підвезли кілька автомашин землі до того місця, де вода стоїть після дощів, і корови, яких односельці женуть на випас вздовж каналу, потопали в багнюці. Гуртом, навіть за участі тих людей, які не тримають корів, зробили нормальний прогін для худоби.

Задумали були спорудити на кладовищі в Осовці каплицю з накриттям для так званої «трапезної». Це щоб при негоді було де відспівувати покійників. Багато хто з місцевих не вірив, що побудуємо, не маючи на це ні коштів, ні будівельних матеріалів. Але побудували, зверталися по допомогу до товариства «Земля і воля». Я особисто неодноразово телефонував виконавчому директору Валентині Онисимівні Черняковій, моїй колишній викладачці в технікумі. Долучилися до будівництва десятки односельців, і задумане виконали. Один з організаторів робіт Микола Московко через стан здоров’я переїхав недавно на проживання до дочки в Бобровицю, тож обов’язки косити біля каплиці бур’яни взяв на себе 84-річний сусід Петро Московко.

1atrap 1akaplycya

Каплицю і трапезну спорудили громадою

 

Свого часу газета «Чернігівщина» написала й показала фотоілюстрацію, які гарні автобусні зупинки в нашому старостинському окрузі. У Осовці спорудили зупинку при допомозі першого заступника генерального директора, обласного депутата Василя Нестерука, у Щаснівці на зупинку біля церкви матеріали виділив керівник Броварського підприємства, де я працював, а товариство «Земля і воля» надало транспорт для перевезення, в іншому допомогло. Ще одну зупинку відремонтували, а місцеві художники гарно її розфарбували. Прибираємо у всіх зупинках регулярно по черзі.

1azup11azup3

Автозупинки - приклад для руйначів

 

Це веду до того, що виконувати всі наші задумані добрі справи завжди допомагає товариство «Земля і воля». Бо ми не завдання ставимо базовому господарству, а самі закачуємо рукава, оскільки знаємо, що охоче допомагають тим ініціаторам, які самі трудяться.

Останнім часом жителі наших сіл проробляють плани, як почистити і окультурити місцевий ставок. Гальмується добра справа від того, що створилася ініціативна група, яка хоче наблизити ставок до себе, але більшість жителів хочуть, щоб ставок став зоною відпочинку для всіх жителів. Сподіваюся, що порозуміння знайдеться заради ще однієї справи.

1astavok

І за цей ставок візьмуться

 

Хотів би я, пенсіонер, почитати про добрі справи тих, хто героїзується й патріотизується в соцмережі, здобуває «сміливі» очки на паскудстві й цинічній брехні. Для цього вони й власну пам'ять нарочито підстригають наголо, всі невирішені проблеми звалюють на найновішу владну команду громади, приписуючи її Яковишину. І жодним словом не згадують, як попередники розтринькували народні мільйони, як процвітало хабарництво на найвищому рівні в районі, який слід залишили після себе бобровицькі команди, що формувалися за квотами партій Кучми, Ющенка, Рудьковського, Тимошенко, Дмитренка, Порошенка, Приходька… Як виконувалися їхні передвиборчі обіцянки?.. Нагадати, що брехали, в тому числі й язиками своїх холуїв, котрі тепер борються «за правду», приплачену новими панами-хазяями? Брехали про європейське щастя вже тоді, про європейську медицину, освіту, економіку, соціальний захист, європейський правопорядок і багато що європейське. І як у воду дивилися: тепер надія здебільшого на європейців і американців. Хоча вірні партнери ще раніше закликали нас звернути увагу й на внутрішніх ворогів – маститих корупціонерів і казнокрадів, цинічних хабарників. На жаль, у суспільстві є «свої» і «не свої» вороги.

IMG 2460

"Очисний ставок" за 4,6 мільйона гривень

 

Так, місцеві «патріоти» пожаліли й не стали писати в соцмережі про трьох високопосадових хабарників з їхнього оточення, не виставили на показ забур’янену канаву за 4 мільйони 600 тисяч гривень з бобровицького бюджету нібито на очисні споруди та багато іншого від «своїх», зате показали якесь болото, звинувативши Яковишина, що не почистив. Хоча добре знають, що у аграрника інші завдання: розвивати вітчизняну економіку, давати людям роботу і справно платити податки. Що й робить очолюваний ним колектив навіть впродовж усіх місяців війни. Чому зароблені його колективом сотні мільйонів гривень для бюджету використовуються не на вкрай невідкладні потреби громади, – «патріоти» повинні б запитати й у своїх депутатів. Але, як уже наголошував, у них, як і в їхніх хазяїв, є «свої, недоторканні» й «не свої», яких треба паплюжити, незважаючи на їхню велику користь для громади й держави. Така нікчемна суспільна хвороба не тепер «напала» на українців. Від неї застерігали нас пророки ще царського і радянського режимів.

У 60-х роках минулого століття Олесь Гончар написав роман «Собор», який видався окремою книгою аж в кінці 80-х. В ньому молодий архітектор говорить своєму батьку, бойовому полковнику: «Всі ми руйнуємо. Руйнуємо тим, що осторонь стоїмо… Руйнуємо своєю байдужістю! І зараз самі сіємо байдужих! Плодимо жорстоких … Самі плекаємо руйнача! А руйнач внутрішньо завжди пігмей, він хоче зробити довкола все менше за себе… Хай тоді з неуцтва віддали себе у владу духові руйнувань, а зараз? Звідки такі зараз беруться?.. Чому плодиться браконьєр?».

Більш як пів віку тому написана ця тривога для українського суспільства. Але й досі бачимо пігмеїв-руйначів, які з піною в роті кидаються на Велетнів у економіці й будівництві, щоб зруйнувати їх до рівня себе – озлобленого й паскудного пігмея.

І дещо їм вдається. А якби сповна й повсюдно вдалося, тоді б, як написав у одній статті Леонід Яковишин, «…поняття “український народ” може залишитися лише в історії». Не доведи, Господи, до такого дожити!

 

Григорій ЛИГА

Схожі матеріали (за тегом)