|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 13:38 | 03.29.2024

Про трудове життя бобровичан між кулями довідалися два мільйони читачів українсько-польського інформаційного центру

Про трудове життя бобровичан між кулями довідалися два мільйони читачів українсько-польського інформаційного центру

Заснував цей інформаційний центр «Незалежний Медіа Форум» на чолі з Юрієм Щербаком, дипломатом (Надзвичайний і Повноважений посол України у США, Канаді, Ізраїлі, Мексиці), доктором медичних наук, професором, українським письменником і публіцистом.

До Форуму увійшли Микола Семена – секретар Національної спілки журналістів України, кримський журналіст, в’язень сумління, Ян Сталони-Дожбанський – письменник, культуролог, керівник Міжнародного благодійного фонду «ARS RESTTUTA» (Краків), Віктор Тютюн – поет, журналіст з Херсону, Дмитро Луценко – голова правління Міжнародного благодійного фонду «Незалежний Український Медіа Центр у Європі» (Київ), Анатолій Сєриков – завідувач кафедри журналістики Університету «Україна», видавець, Валентин Кондратюк, генеральний директор Видавничого дому журналу «Пам’ятки України, медіа експерт.

Наглядова Рада Форуму: Алла Малієнко – голова ревізійної комісії НСЖУ, перший заступник голови Київської організації НСЖУ, Ярослав Войтко – дипломат і публіцист, Богдан Горинь – політичний та громадський діяч, журналіст, культуролог, Аліція Новак – професор Ягеллонського університету, завідувачка кафедри польсько-української студії, Михайло Сидоржевський – голова Національної спілки письменників України, головний редактор «Української літературної газети», Олександр Чопа – керівник підрозділу Української спілки ветеранів Афганістану.

Редколегію інформаційного центру очолює Тетяна Ярошовець – доктор філософії, директор Міжнародного інституту українських студій. У редколегії Роман Гунда – головний редактор журналу «Визвольна боротьба», голова львівського осередку всеукраїнської правозахисної організації «Меморіал» ім. В.Стуса, Анатолій Сєриков, Микола Семена, Михайло Сидоржевський, Віктор Тютюн.

Великий творчий колектив учених, письменників, публіцистів об’єднався навколо виконання надто важливого завдання для воюючої держави: розповідати світові про військові успіхи українських бійців, перемоги української дипломатії, а також про здобутки на трудовому фронті, щоб американські і європейські партнери бачили, як українська нація воює й трудиться на зміцнення обороноздатності й безпеки Вітчизни. Адже давно помічено в світі, що допомагають передусім тим друзям, які відстоюють свою незалежність й самі важко працюють.

Троє журналістів з міжнародного інформаційного центру на чолі з Анатолієм Сєриковим днями побували в Бобровиці, дали належну оцінку нашим публікаціям під рубрикою «Життя між кулями» в газеті «Чернігівщина», на порталі «Земля і воля», також у їхньому інформаційному центрі, що зібрав у мережі двомільйонну читацьку аудиторію наших публікацій. Про надзвичайну важливість такої розширеної інформації для України варто б прочитати статтю Ніла Фергюсона, написану для популярного Bloomberg: «Наступні три місяці несуть для України як економічні, так і дипломатичні небезпеки. Жахлива економічна, фіскальна та монетарна ситуація в країні веде країну до гіперінфляції. Без підтримки Заходу Україні буде важко зберегти свій успіх на полі бою. Україну залишили мільйони працездатних людей, є значна кількість внутрішньо переміщених осіб здебільшого без роботи й житла. У першому кварталі ВВП впав на 15%, в другому – на 37%. Річне скорочення виробництва становитиме 33%. Рівень безробіття сягне рівня Великої депресії. Втрати від закриття бізнесу – 252 мільярди доларів, прямі збитки від війни – 113 млрд доларів. Позитив – відновлення експорту агропродукції. В уряді на відновлення амбітні плани – 750 млрд доларів, а зараз потрібні набагато скромніші суми, щоб зиму пережити. У травні Європейський Союз пообіцяв 9 млрд євро бюджетної підтримки, однак виплачено 1 млрд. Країна змушена була придбати військові облігації на 8,2 млрд дол.».

З цієї публікації й дурню зрозуміло, що українцям самим потрібно вище закачувати рукава, включати на всю котушку які є мозки і важко працювати на вітчизняний бюджет. Гості ж наголосили, що в публікаціях, які вони помістили на своєму міжнародному сайті, помітна реальна робота на вітчизняну економіку, отже й на бюджет. А коли побачили нову публікацію, в якій є повідомлення про щомісячні зарплати в товаристві «Земля і воля», отже й щомісячні багатомільйонні відрахування до бюджету, що за місяці війни складають 85 мільйонів, журналісти зробили висновок, що популярне світове видання «переборщило» зі страшилками.

На жаль, гості швидко розгубили оптимізм. Це після того, як довідалися, що так відповідально працює на вітчизняну економіку в Бобровиці один виробничий колектив, він же й найбільше робочих місць створив. Інші приклади розвитку місцевої економіки, створення нових робочих місць на виробництві – може, в майбутньому?

Ми вже розповідали, як Бобровицька громада на початку війни кинулася об’єднуватися навколо вирішення важливих проблем для жителів. Фахівці товариства «Земля і воля» за лічені години відремонтували «нічийний» млин, а фермер Тринос надав пшеницю для благодійного хліба. Молодіжна група громади спорудила тимчасову переправу, проклавши шлях транспорту до Києва і Чернігова, щоб доставляти звідти продукти. Невдовзі товариство «Земля і воля» й фермер Тринос допомогли військовим будівельникам спорудити там капітальний міст. Можна наводити й інші приклади об’єднання навколо добрих справ. Але це тривало успішно, аж поки в Бобровицю не повернувся актив райлікарнянівського райкому, що підтримує політику Бориса Приходька і Петра Порошенка. Де і з ким вони «воювали» на початку війни – інформацію засекретили. А в Бобровиці відразу взялися за провокації проти господарства, яке найбільше в громаді наповнює вітчизняний бюджет.

Приїжджі журналісти були шоковані. Уточнили запитаннями, мовляв, це і є оті колоборанти-зрадники, про які багато пишуть й розповідають українські ЗМІ? Чи ще гірше – вони російські шпигуни? Довелося пояснювати, що це фарбовані-перефарбовані місцеві політичні прихвосні, які кому тільки не служили, та головне їхнє завдання – воювати проти невгодного їм Яковишина, який заважає їм безконтрольно «князювати» в громаді. Яка від них користь? Під їхній героїчний лемент жителі навколишніх сіл беззахисні місяць під окупацією сиділи. А коли окупанти нарешті полізли назад до кацапщини, тоді й бобровицька політична еліта, непогано забезпечена, сплила на поверхню. І замість йти на фронт чи впрягтися у важку працю на вітчизняну економіку, продовжила свою гру в паскудну політику, створюючи провокації проти тих, хто самовіддано й чесно виконує свій трудовий обов’язок перед Вітчизною. Правдиві журналісти готові й це розповідати європейцям. Але є й побоювання: євро бюджетна підтримка й так затримується, а після прочитаного про таке ставлення місцевих «патріотів» до найбільших роботодавців і наповнювачів бюджету партнери ще більше можуть розчаруватися, від чого може постраждати простолюд, а не провокатори. На одній свіжій провокації зупинюся. У соцмережі «патріоти» Бобровиччини підняли лемент з «надзвичайної» події: охоронці ТОВ «Земля і воля» не дозволили прислужникам «лідерів» (з одним були діти) порибалити на ставку зрошувальної системи під Старою Басанню. На місце події приїхав ледь не увесь актив команди, що воює проти Яковишина, з погрозами на охоронців, обзиванням їх ворогами, аж до зрадників. От якби були такими войовничими проти російських окупантів! Охоронці ж «Землі і волі» охороняли гідротехнічну мережу, побудовану на майже безводному, зарослому болоті, – для зрошення насінників кукурудзи, соняху та городини для робочих їдалень. На будівництво цієї споруди господарство витратили далеко не один мільйон своїх грошей, бо без цієї зрошувальної системи неможливо надалі займатися насінництвом. Провідні аграрні фірми США попередили, що без зрошувальної системи насіннєвих полів не надаватимуть батьківські форми кращих гібридів кукурудзи для вирощування насіння. Останнім часом без зрошення не дозволяють займатися насінництвом навіть у США. Для товариства «Земля і воля» це обернулося б закриттям насіннєвого заводу, отже й звільненням працівників, також втратою мільйонних прибутків від насінництва, ускладненням його доставки здалеку. Звісно, бобровицьким «хероям» начхати на якісь там фінансові втрати, які «тягнуть» за собою й бюджетні втрати. Начхати їм і на те, що у зрошувальному ставку піротехніки підтвердили небезпечну знахідку – не знешкоджений снаряд, на березі валялися й інші небезпечні речі від артилерійської дуелі з окупантами. Продажним провокаторам, видно, начхати навіть на безпеку дітей, головне для них – підняти галас і нашкодити аграрному підприємству, яке віддано працює на вітчизняну економіку.

Хтось може зауважити, що й відпочинок на природі, ще й з дітьми, – теж вкрай необхідний. А якби там, не доведи Господи, вибухнув воєнний «сюрприз»? Як би тоді лементували, що власник гідротехнічної споруди не забезпечив безпеку? Та й не для зони відпочинку споруджувалася зрошувальна система з надто дорогим імпортним обладнанням. Для цього є спеціальні водойми.

vdedkova

Пошлюся на публікацію у газеті «Чернігівщина» від 26 серпня 2021 року на першій шпальті під заголовком «Відродили озеро і стали відомими на всю Україну». На кольоровому фото в човні сидить мила жінка з веселою усмішкою. Це – вчителька географії Горбівської школи, а після місцевих виборів – староста села Куликівської об’єднаної громади Валентина Дєдкова. За її ініціативи відродили практично втрачене озеро і з цим проектом увійшли до п’ятірки «Неймовірних сіл України». Далі слова від ініціаторки: «У центрі нашого села є озеро Гнилуша, але тривалий час воно було дуже заросле. Туди висипали сміття, собаки там курей рвали. Води в ньому майже не було. Придивилася – там є джерельце, його можна було розкопати і озеро оживити. Сьогодні тисячі озер по всій Україні зникають, маленькі річки пересихають. А тут є така можливість…»

І жителі Горбового скористалися шансом. У селі працюють вісім аграрних підприємств, але головну допомогу надав обласний депутат, не житель села Віктор Труш. На славу потрудилися селяни. І замість мертвого озера у центрі села з’явилося прекрасне озеро, по якому можна й на човні поплавати, а на берегах – упорядковані зони відпочинку. Учні місцевої школи під керівництвом вчительки географії Валентини Миколаївни дослідили причини, чому зникає вода в колодязях та міліють озера, писали наукові роботи для малої академії наук. Це згодилося, коли вибирали місця для присадибних свердловин. І таких рукотворних «прикладів» можна масу знайти.

stbas

У Старій Басані - якби хтось це зробив

 

У центрі Старої Басані, на прохання місцевих жителів, товариство «Земля і воля» ще до війни теж викопало ставок. На жаль, видно, досі не знайшлися ініціатори перетворити водойму у зону відпочинку, як це зробили у Горбовому. Та на цьому не попіаришся так, як на війні проти Яковишина.

Цікаво, а як часто і на яких умовах відпочивають простолюдні сім`ї з дітьми на відомих приватизованих водоймах бобровицької «еліти»? Хто там постійно відпочиває? Невже всі, хто тільки виявить бажання?

zros3

Зрошувальна система "виринула" з боліт

bolot1

Та згаданих гостей і багатьох бобровичан дивує природа й причини боротьби з вмілим організатором вітчизняної аграрної економіки, ще й у цей надскладний час для держави. Увесь цивілізований світ об’єднався навколо боротьби з путіним, а бобровицькі проститутні херої згуртовуються на боротьбу проти 83-річного аграрника, колектив якого найкраще в громаді працює на зміцнення оборони й боєздатності країни. І так стараються, що аж залишки мозків закипають від бажання, відчувається, заволодіти бодай яким дурняком від Яковишина. Бо своє, накрадене, вже догулюють? Але вони не усвідомлюють очевидного: створена й розбудована командою Яковишина ефективна виробничо-фінансова модель потрібна не лише Україні, а й цілому ряду інших провідних країн, провідні економісти яких і за сто кілометрів не підпустять бобровицьку політичну дрібноту до господарства, результативністю якого захоплюються відомі аграрники світу.

zros2

Це не моя оцінка – це почув і прочитав від серйозних експортів з Великобританії, Туреччини, Німеччини і Польщі. Хоча, не варто недооцінювати, мабуть, й ідіотизм прислужливих дурнів, оскільки вони найчастіше вчиняють небезпечніше, ніж люті вороги. Але й від них існує ефективна вакцина – багато дурнів уже спробували її на собі, більше не бажають.

 

Григорій ВОЙТОК

Схожі матеріали (за тегом)