Наприкінці жовтня 2021 року Тетяна Олешко організувала в Броварах для потреб комунгоспу дешеву спецмашину з асенізаційною цистерною. Пригонили її в Бобровицю водій і механік комунгоспу, присутній був і заступник директора КП «Міськдобробут» Андрій Лісовий, на якого й оформлена була ця старенька спецмашина. Водій відразу зазначив, що вона не працюватиме, оскільки деформована асенізаційна цистерна, несправний і вакуумний насос. Та й коли переганяли машину до місця призначення, водій намучився з двигуном і ходовою системою. Заступник директора комунгоспу Андрій Лісовий підбадьорював водія, мовляв, майже задарма одержали спецмашину. Він як її власник уклав договір з рідним йому КП «Міськдобробут» на оренду транспортного засобу із символічною платою – одна гривня на місяць. Від орендаря угоду підписав директор комунальників Василь Кучерина. Акту передачі спецмашини комунальникам не оформляли, хоч у договорі є пункт: «Орендодавець зобов’язується передати техніку у справному стані з оформленням акту приймання-передачі». У якому стані передавалася в оренду та техніка – досі добре пам’ятають комунальники. Але орендар (директор) і орендодавець (заступник директора), мабуть, уже тоді заклали елементи спецоперації з цією спецмашиною, відмовившись від офіційного належного оформлення. Проте не забули у договорі оренди зобов’язати своє комунальне підприємство «за власні кошти проводити ремонт і технічне обслуговування».

Договір оренди ніби й на рік, а згідно з датою завершення дії – на два місяці. «Спецоперація»?

Зобов’язання, може, й доречне, якби виконувалося зобов’язання орендодавця: «передати техніку у технічно справному стані». І найголовніше – щоб колективу не довелося пожинати наслідки від цієї «благодійності»: новий орендодавець вимагає повернути спецавтомашину не тільки просто відремонтовану, а й з асенізаційною цистерною, придбаною за кошти комунгоспу і встановленою на ржавого «благодійного» ГАЗона, знявши звідти непридатну для «виконання функціональних обов’язків» деформовану асенізаційну бочку.

Погодьтеся, схоже на аферу: віддати в оренду на рік (згідно з першим пунктом «Предмет договору», а згідно з четвертим пунктом «Термін дії договору» до 31.12.21 р. – тобто, на два місяці) несправну техніку з несправними головними вузлами спецмашини, а потім забрати назад відремонтовану техніку й з іншими, новішими цистерною й вакуумним насосом?

Ще й яким «законним» шляхом намагаються забрати комунальне майно? До завершення навіть двомісячної дії терміну договору оренди спецмашина не повернулася в комунгосп, водію по телефону була дана команда, щоб відігнав техніку в інше місце і залишив там документи на автомашину. Саме того дня Василь Кучерина і його заступник Андрій Лісовий залишали роботу в КП «Міськдобробут». Натомість спецмашина, згідно з договором, залишалася в оренді комунальників, ніхто з сторін не розірвав договору від 1 листопада по 31 грудня 2021 р., не відбулася офіційна передача орендованої техніки орендодавцю.

Спецмашину переховували спочатку в одному місці, потім вона опинилася на подвір’ї військкомату, де начальником був чоловік Тетяни Олешко, а звідти один «патріот» із Бобровиці перетягнув її на подвір’я цеху Укртелекому. Поки відбувалася ця «спецоперація», власником «благодійної жижевозки» стала помічниця нардепа Приходька, депутат Бобровицької міськради, керівниця цеху Укртелекому Тетяна Олешко. Але, як відомо, зміна орендодавця не є обов’язковою підставою для розірвання договору оренди.

В інтерв’ю так званій журналістці Марині Кирієнко нова власниця майна Тетяна Олешко пояснює, що Василь Кучерина зателефонував їй і сказав, що залишає посаду директора, тож хоче повернути орендовану машину їй, власниці. І він її, мовляв, пригнав…

Наголошу, це так пояснює не якась бабуся з вулиці, а депутат міської ради, помічник депутата Верховної Ради, лідер районного осередку партії «Наш край». Невже їй не відомо, що договір оренди спецавтомашини укладений не з фізичною особою Василем Кучериною, а з юридичною особою КП «Міськдобробут», тож у відповідному законі передбачена відповідна процедура розірвання договору і передача майна орендодавцю? Якщо цього елементарного не знає (чи не хоче знати) депутат міськради і помічниця парламентського депутата, то навіщо нам взагалі такі депутати? Чиї права вона захищає? Буде викликати ДБР, щоб відвоювати в комунгоспу відремонтовану й укомплектовану за кошти комунальників «жижевозку»? А ви, виборці, чули колись, щоб нардеп Борис Приходько чи його вірна помічниця так завзято кидалися захищати права виборців від вітчизняних шкуродерів, хабарників, антизаконників і казнокрадів?

У цій спецоперації є ще один загадковий момент. Дорогий, столичного рівня адвокат, сама Тетяна Олешко і так звана журналістка сайту (котрий обслуговує Приходька і обласну організацію партії «Наш край») Марина Кирієнко звинувачують поліцію, що не виконує рішення суду стосовно повернення «благодійниці» спецавтомашини в тому вигляді, в якому вона була арештована на подвір’ї цеху Укртелекому. Але згідно з договором оренди транспортного засобу від 01.11.21 р., який закінчився 31.12.21 р., орендар повинен повернути орендоване майно, якщо припинені орендні відносини. Ті відносини припинені відтоді, коли спецмашина не повернулася в комунгосп, і після переховування її у трьох місцях опинилася на подвір’ї цеху Укртелекому, де начальницею нова власниця орендованої машини. Що ж повинен повернути КП «Міськдобробут» орендарю? У договорі оренди, в першому пункті «Предмет договору» зазначено: «1.1. За цим договором Орендодавець передає Орендарю на один рік у платне користування для виконання функціональних обов’язків наступну техніку: «ГАЗ 3307, спеціалізований вантажний автомобіль (цистерна асенізаційна) реєстраційний номер АІ 7059 МТ, рік випуску – 1993».

Цей автомобіль, у комплектації, зазначеній у договорі оренди, комунальники давно готові передати орендодавцю. До речі, автомашина на ходу, у кращому технічному стані, ніж була тоді, коли приганяли з Броварів. Але «благодійниця» хоче забрати свій транспортний засіб із комунгоспівською цистерною, бо саме з нею автомашину арештувала поліція, щоб її й далі не переховували до такого стану, що й передавати вже б не було чого.

Цікаво й загадково: чому власниця, журналістка і дорогий адвокат нападають на поліцію, яка зробила їм хорошу послугу: своїм арештом долучила до спецавтомашини два чужі головні вузли – цистерну й вакуумний насос? За це й вхопилися приходькові «благодійники». Яку совість і мораль взагалі треба мати, щоб претендувати на майно, куплене на гроші комунального підприємства? На те майно, з допомогою якого на 150 гривень здешевлені послуги спецмашини для викачування рідких відходів з приватних вигрібних ям, порівняно з вартістю надання цих послуг приватними «жижевозками». На те майно, яке вкрай потрібне для відкачування води при поривах на водопроводі. До того ж, коли пригнали старенького ГАЗона з Броварів, поширили чутки, що придбати автомашину допоміг «благодійник» нардеп Борис Приходько. А тепер як назвати цю «благодійність»? Відправлю це риторичне запитання депутату і його колегам. Заодно нагадаю, з якими обіцянками йшли приходьки й олешки на вибори. Цитую окремі.

«Обирати потрібно людей, які працюють на громаду». Обрали одну «благодійницю», яка так працює на громаду, що хоче забрати в неї комунальну цистерну, куплену за кошти (варто уточнити), надані товариством «Земля і воля» як благодійні для укомплектування асенізаційної машини – є відповідні банківські документи. Тепер таку цистерну треба купувати за кошти платників комунальних послуг?

Хоча, якщо орендодавцю, згідно з ухвалою Ніжинського суду, повернуть «жижевозку» з асенізаційною цистерною КП «Міськдобробут», то за втрату цього майна вартістю в 150 тисяч гривень має відповідати колишній директор КП «Міськдобробуту» Василь Кучерина. Адже це за його керівництва були так оформлені двомісячні орендні відносини зі своїм заступником Андрієм Лісовим (тодішнім власником орендованої спецмашини), що тепер комунальне підприємство втрачає своє майно. Він, як директор-орендар, не забезпечив повернення майна комунальному підприємству, по суті, подарував його орендодавцю. Але подарунок куплений-то не за особисті гроші директора, а по закону він був лише відповідальним за майно КП «Міськдобробут», а добрим Дідом Морозом.

Стосовно ж спецоперації з «благодійною жижевозкою» напишу про ще одне порівняння доброчинності. Товариство «Земля і воля» викупило в давно мертвого молокозаводу очисні споруди за 50 мільйонів гривень, врятувавши їх від різання на металолом, і передало цей єдиний в Бобровиці й вкрай необхідний комплекс в оренду комунгоспу з оплатою одна гривня на місяць. Цей договір оренди досі залишається чинним, незалежно від змін директорів комунгоспу. А тут погрожують ДБР викликати, щоб забрати в комунальників їхню ж цистерну! А що обіцяли перед виборами?

Яку техніку передати «благодійниці» - ДБР буде визначати?

«Голосувати потрібно за тих, хто забезпечить підвищення зарплат, пенсій та створення робочих місць». «Ми боремося за те, щоб людям жилося комфортно». На свою голову обрали кількох «майстрів» на спецоперації з рекордними термінами проведення. Справді, ніби з окупантами змагаються, хто довше проводитиме спецоперацію. Таких і журналістів підбирають для обслуги. Як кажуть у народі: «яке їхало, таке й здибало».

У професійній журналістиці я більше сорока років, але чи не вперше почув, як так звана журналістка Марина Кирієнко назвала газету, до якої я причетний, «так званою бобровицькою пресою», а інформацію в ній – брехливою. Цікаво почути, відколи і згідно з яким законом України надано їй право визначати, яка преса законна, а яка «так звана»? І коли й ким їй передані функції судових органів одноосібно і безапеляційно визначати, яка інформація правдива, а яка брехлива? Такого паскудства, ще й стосовно «так званих колег», я не пам’ятаю за часів компартійно-радянського режиму. Навіть тоді правдивість інформації визначав суд, особисто через це пройшов. Та ще знаю з історії сталінського режиму, як «народ» і віддані режиму «правильні» журналісти без суду і слідства записували колег у «вороги народу». Тепер посинілий ЧЕLine відроджує це «народосудилище», наділяючи своїх працівників правом Всевишнього судді? Навіть президент країни не має такого «більшовицького» права. Та й історія, про яку вела мову Марина Кирієнко, не настільки важлива для держави, щоб вихід за норми закону й журналістської етики можна оправдати якоюсь політичною доцільністю.

Може, і я не піднімав би цього питання, якби у репортажі не було стільки недомовок і явної брехні, що стосується і колективу Бобровицького комунгоспу. Репортерка назвала брехнею інформацію, яка була опублікована в «так званій пресі», не поцікавившись цією «брехнею» не лише в тих, хто її писав, а і в комунальників, що є явним порушенням елементарної журналістської етики, ще й демонструючи в репортажі надмірно зверхнє ставлення до «нижчої раси» суспільства – простолюдних читачів і слухачів, хоч за Конституцією саме вони є джерелом влади. І вже не один раз проявляли свій гідний характер, від якого безслідно зникли в історії сліди багато і таких політиків-хазяїв, яких віддано обслуговує так звана електронна преса, названа не рідною мовою ЧЕLine.

Григорій ВОЙТОК