Тут живе її мама Галина Григорівна Коробка, тут лишилися друзі дитинства. Ірина долала кілька разів марафон, постійно тренується. Хоча в житті буденному вона – майстер з манікюру. Сергій Попов зазначив, що серед жінок-марафонців, які бажали підтримати челендж, одна Ірина змогла пробігти 25 марафонів за 25 днів! Щодня на своїй сторінці у Фейсбуку Ірина викладала інформацію за день. У неї вийшло! Є надія, що все вийде і в наших доблесних воїнів. Адже мета марафону – допомогти коштами для реабілітації і лікування наших військових. Про ці 25 днів попросила розповісти саму Ірину Згурську.

 – Минулого року я пробігла челендж 10×35 км. Просто щоб зрозуміти, чи зможу я це витримати. Змогла. І тому, коли дізналася, що Сергій задля благодійності бігтиме 25 днів по 42,2 км, то вирішила підтримати його, хоч і онлайн. Тобто я бігала у своєму місті.

 – Чому саме 25?

–  Тому що в Україні 24 області і Крим. Ми кожного дня бігли за одну з областей нашої держави. І поки тривав челендж, тобто поки ми бігли марафони, доти тривав збір коштів для реабілітації та лікування українських військових.

–  Ти відразу мала впевненість, що пробіжиш 25 марафонів?

 – Я була впевнена, що зможу пробігти 10 марафонів, можливо 15. А далі по ситуації. Адже це величезне навантаження для організму, а здоров’я – це найголовніше. Найважчим у цьому задумі було те, що на такий пробіг мені потрібно було виділити 4,5-5 годин кожної доби. А ще ж є і робота, і домашні справи. Було два варіанти: або перед роботою, або після. Бігти ввечері – перспектива не дуже, особливо враховуючи спеку. Тому я вирішила вибігати о 4:30. Це для мене було найважче, адже мені дуже проблематично було прокидатися раніше 6:30. Але або так, або ніяк. Крок назад – то не про мене. Останні 4 дні я вибігала ще раніше, о 3:30. Тому що на роботі потрібно було бути о 8:30-9:00. Та за 25 днів я полюбила ранні пробіжки. Мало машин, прохолода і повна тиша. Я повністю збалансувала своє харчування. Я їла не те, що хочеться, а те, що потрібно. Адже правильне харчування – основа відновлення. На 15-й день біговий друг надіслав мені ще додаткове спортивне харчування для підтримки. Щоб я «не розсипалась». Якщо відмовляти мене – марна справа, то залишається лише мене підкріпити. За це йому величезне дякую. Сон – ще одна складова відпочинку. Згодом у мене з’явився вислів «сон перед сном». Коли я починала челендж, то мене друзі питали: «Ти бігтимеш усі 25 днів?» І я задумалася: якщо запитують, то значить вірять, що я зможу це зробити. Я знала, що потрібно бігти на низькій інтенсивності (на низькому пульсі), щоб витримати весь челендж. Адже такі челенджі – це не лише сталеві м’язи. А це і навантаження на серце, суглоби та на весь організм в цілому. Моєю метою було не лише пробігти 25 днів по 42,2 км, а і якнайшвидше відновитися без шкоди для здоров’я, щоб і надалі бігати безпечно, без болю та дискомфорту. Адже займатися улюбленою справою потрібно лише з любов’ю. Коли в мене були декілька переломних моментів з думкою: «Набридло вже», я одразу згадувала наших захисників та звичайних людей, які зараз в окупації та живуть під постійними обстрілами без газу, світла, їжі… Їм там точно не нудно. І одразу мою хандру як рукою знімало. Бо мої якісь там незручності – то все дрібниці порівняно з воєнними діями та воєнним життям.

–  Тобто рушійну силу мала сама мета?

–  Так, є мета – то буде і мотивація рухатись уперед. Особливо коли це така благодійна справа. А коли мені в особисті повідомлення почали писати, що теж переказали кошти за реквізитами, то це взагалі було пречудово. Відчувала, що і я роблю свій внесок, а не лише підтримую бігового друга. В останній день челенджу Сергій стартував у Києві о 16:30, а оскільки я вибігала о 3:30, то свій челендж закінчила вже о 8:30. І я вирішила поїхати до столиці, щоб особисто його підтримати перед фінішним найважчим стартом.

–  Мети досягнуто?

 – Так! З вірою у ЗСУ! За уточненими підрахунками в рамках челенджу «25 марафонів заради України» з початку проекту через платформу Fondy було зібрано 163 919 грн. Надійшло 229 платежів з різних країн. Та головне – що ми ще раз усьому світу показали, що Україна – єдина та незламна держава. І українці – сильні та свободолюбиві. Ми привернули увагу до проблеми реабілітації та лікування українських військових. Адже лише завдяки їм ми можемо займатися звичними справами. Слава Україні!

Олександра ГОСТРА