Йдеться не про конкретну територію, а про аграрний потенціал, анексію інфраструктури: зерносховищ, портових елеваторів, рухомого складу, ріллі. Супротивну сторону важко назвати окупантом, бо Вітчизну в полон здають українські чиновники і так звані народні обранці – українські «хунвейбіни», які зробили «житницю» Європи боржником Китаю і поставили Україну на межу зернового дефолту.

Державна продовольча корпорація – банкрут!

Українська держава могла стати серйозним гравцем на світовому зерновому ринку, а отже – змінити загальносвітову політичну конфігурацію, натомість через корупційні антидержавні дії чиновників опинилась на грані зернового дефолту з загрозою втрати не лише частини аграрної інфраструктури, але навіть земель Національної академії аграрних наук України.

Державна продовольча-зернова корпорація, яку створювали у 2010-му році, як гравця на продовольчому ринку, опинилась на межі банкрутства. Тепер вже майже офіційно! Нардеп від провладної монобільшості, Голова підкомітету з питань місцевих податків і зборів Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Мар'ян Заблоцький повідомив, що в ДПЗК немає грошей для сплати 95 мільйонів доларів боргу китайському «Ексімбанку».

Він нагадав, що ДПЗК взяла 1,5 мільярда доларів кредиту у китайського «Ексімбанку» у 2012-му році, більша частина з якого «...була розкрадена ще за Януковича».

За словами Заблоцького, корупційні зловживання відбувались також за часів короткострокової квоти на Міністерство агрополітики з боку партії «Свобода». За пів року менеджменту за квотою від партії «Свобода» з рахунків компанії зникло приблизно 250 мільйонів доларів США. На всіх керівників компанії без винятку відкриті кримінальні провадження. Всього понад 100 кримінальних справ!

«На жаль, розраховуватись за цим кредитом доведеться уряду, оскільки виданий в 2012 році він був під державні гарантії. Всього по ньому залишилось виплатити трохи менше одного мільярда доларів. Мінфін має відповідні ресурси, щоб погасити або наступний транш кредиту, або весь цілком. Можна також просто надати додаткові ресурси ДПЗКУ, з тим щоб ті погасили хоча б наступний транш. Ця виплата збільшує навантаження на обсяг планових зовнішніх урядових запозичень у 2022 році. На жаль, у зв’язку з медіафоном стосовно можливої нової хвилі російської агресії, для нас тимчасово є закриті ринки запозичень», – повідомив нардеп.

Він додав, що народні обранці готують проект листа в Конгрес стосовно надання Україні можливості випуску облігацій під гарантії США. Після банкрутства чи отримання допомоги від держави ДПЗКУ, скоріше за все, припинить своє існування.

Звідки ростуть ноги?

«Ноги» цієї історії, як зазначалося вище, ростуть із 2012-го року, і пов’язана вона з двома гучними для Чернігівщини прізвищами – покійним нардепом Валерієм Давиденком та діючим його колегою й однопартійцем Борисом Приходьком.

Так, у 2012-му році команда Віктора Януковича домовилась із Китаєм про три мільярди доларів кредиту під державні гарантії для «Державної продовольчо-зернової корпорації». Українсько-китайський аграрний контракт можна умовно поділити на дві складові. Експортна – поставка зерна до Китаю та кредит на 1,5 мільярда доларів. Імпортна – поставка китайських товарів та послуг в Україну, кредит на 1,5 мільярда доларів.

Так от, через місяць після підписання угоди транш у розмірі 1,5 мільярда доларів США для реалізації першої складової «упав» на рахунок ДПЗКУ в державному «Укрексімбанку», на короткотерміновий депозит під 1,2%. Короткотерміновий депозит, зрештою, потім виявився довгостроковим.

Така маса, звісно, вплинула на ліквідність банку, що спричинило зниження ставки за доларовими вкладами для фізичних осіб. Власне, це цілком легальна схема, як «подоїти» бюджетні кошти, протримавши їх квартал-другий на депозиті.

Умови кредиту передбачали, що ДПЗКУ протягом 15 років буде продавати китайській ССЕС близько 6 мільйонів тонн зерна щорічно із знижкою в 5 доларів на тонні від індексу китайської біржі.

За контрактом ДПЗКУ мусила поставити до Китаю у перший рік 4 мільйони тонн зерна, переважно кукурудзи. Це неважко було зробити – експортний потенціал цієї культури становив майже 20 мільйонів тонн.

Однак «менеджмент» думав інакше: навіщо морочитися з китайцями і платити їм 5 доларів з однієї тонни? Вирішили продавати за кордон будь-які зернові без дозволу китайців.

Маршрути українського збіжжя легко простежити за даними митниці. Довідка про експортні операції ДПЗКУ 2013-го року з переліком покупців, найменуванням товару, країн призначення, кількості тонн і вартості рябить екзотичними покупцями, далекими від Китаю.

Приміром, ДПЗКУ поставила до Ефіопії 100 тисяч тонн продовольчої пшениці вартістю 29 млн дол. 32 тис тонн фуражного ячменю для Монако коштували 14,7 млн дол., а такий же обсяг для Саудівської Аравії – удвічі менше.

«Географи» ДПЗКУ швидко знаходили привабливі точки. Транспортували пшеницю до Єгипту – 108 тис тонн за 26,3 млн дол., Сирії – 38,5 тис. тонн за 10,4 млн дол., Ірану – 110 тис. тонн за 24 млн дол. Слали все: борошно, висівки.

За даними митниці, близько 350 млн дол., отримані в рамках програми співробітництва у сфері АПК між Україною та КНР, ДПЗКУ використала не за цільовим призначенням, чим зірвала виконання програми.

Важко було не помітити різкої зміни експортного вектора ДПЗКУ, яка за рахунок китайської позики відпрацьовувала давно накреслені «схеми» власного збагачення.

Паралельно зі «схемами» збагачення, накопичувались і штучні борги ДПЗКУ. Так, корпорація продавала зерно сумнівним офшорним компаніям, а ті з нею не розраховувалися. Все це відбувалося впродовж 2013-2014 років – у той час, коли її наглядовою радою керував Валерій Давиденко. Через ці компанії ішов живий товар: пшениця, ячмінь, кукурудза. Корпорація купувала продукцію за гроші китайського контракту. Були завантажені кораблі, товар доправили, покупці розрахувалися з офшорами, але жоден долар на рахунки ДПЗКУ не надійшов. Так украдено 132 мільйони доларів. Більше 20 кораблів державного зернотрейдера були фактично викрадені. Невідомі посередники потім продавали зерно державним корпораціям із Саудівської Аравії, Йорданії та Бангладеш.

Однак із 1,5 мільярдів доларів наданого кредиту близько 300 мільйонів доларів було вкрадено менеджерами ДПЗКУ, яких за 10 років змінилось півтора десятка. Державна корпорація інвестувала всього близько 40 мільйонів доларів, а 1,05 мільярда американських доларів 5 років пролежали в «Укрексімбанку» на депозиті під 1,2% при тому, що китайці позичали гроші під 7% річних. Де ці кошти зараз – історія умовчує!

Китайська національна корпорація машинної промисловості і генеральних підрядів (ССЕС) замість 60 мільйонів тонн зерна, передбачених контрактом, за 10 років купила вдесятеро менше – всього 6 мільйонів тонн, зернові у порушення угоди продавали в інші країни. Україні ж як гаранту угоди залишились лише борги. До слова, інша половина позики, яка мала бути товарним кредитом, через порушення ДПЗКУ умов угоди, так і не надійшла в Україну.

Через корупціонерів в ДПЗКУ Україна втратила принадний інвестиційний проект, який був розрахований на півтора десятиліття. А це – гарантований ринок збуту майже 80 мільйонів тонн збіжжя загальною вартістю близько 25 мільярдів доларів. Після очевидного провалу ці кошти вислизнули із державного бюджету і перетекли до приватних компаній – агрохолдингів, які спроможні забезпечити і забезпечують постачання до Піднебесної обумовлених обсягів.

«Смотрящий» за корпорацією

12-го листопада 2013-го року тодішнього заступника міністра АПК Валерія Давиденка міністр АПК Микола Присяжнюк призначає головою наглядової ради Державної продовольчо-зернової корпорації. І саме в часи керування Давиденка компанія потрапляє в гучний корупційний скандал.

Так, за результатами фінансово-господарської діяльності у 2013-му році чистий збиток Корпорації сягнув 30,5 млн гривень замість запланованого прибутку 30,1 млн грн. Обсяги поставки зернових у рамках виконання Генерального договору щодо реалізації ССЕС збіжжя загальним щорічним обсягом не менш як 4 мільйони тонн не були виконані.

Із державного «Укрексімбанку» «випарувалися» 300 мільйонів доларів із півторамільярдного кредиту, наданого «Ексімбанком» Китаю…

Ілюстрація з сайту Всеукраїнського об'єдання добровольців

По суті, державна корпорація за рахунок китайського кредиту безоплатно фінансувала приватні структури. Серед цих омел є ті, які живилися в тому числі з Аграрного фонду – провідного оператора аграрного сектору України. Частина «дебіторської заборгованості» через відомі схеми спрямовувалася до офшорів. Такі дії жодним чином не схожі на проступки малолітніх шибеників. Вони скоріше нагадують чітко сплановані масштабні операції державних шахраїв.

Після перемоги Майдану новий міністр АПК «свободівець» Ігор Швайка першим ділом взявся за стан справ у державній зерновій продовольчій корпорації. І першими під роздачу міністра потрапили Валерій Давиденко, заступник міністра, голова наглядової ради ДПЗКУ, та Ігор Якубович, голова правління ДПЗКУ, – обидва є креатурами екс-міністра Миколи Присяжнюка.

Твердість у словах і розбишацький вигляд спершу налаштовували на мажорний стрій, однак надалі все закінчилось навіть не мильною бульбашкою, а черговим вимиванням коштів Корпорації. За підрахунками авторитетного ресурсу «Економічна Правда», частина коштів була виведена з компанії у 2014 році. Саме в період, коли уряд очолював Арсеній Яценюк, а міністерство аграрної політики – «свободівець» Ігор Швайка.

Рівняння з багатьма відомими

У велику політику Давиденка привів друг дитинства і однокласник Борис Приходько – на той час впливовий банкір. У 2007-му році разом із Юрієм Колобовим і Борисом Приходьком Давиденко став власником невеликого «Терра Банку». За часів Януковича вся трійця отримала високі державні посади: Колобов став міністром фінансів, Приходько – заступником голови Національного банку України, а Давиденко, як ми вже писали, – заступником міністра аграрної політики та продовольства, а також очолив наглядову раду Державної продовольчо-зернової корпорації (ДПЗКУ).

На початку 2014-го року Валерій Давиденко разом із Борисом Приходьком стають фігурантами розкрадання коштів «Аграрного фонду».

У лютому 2014-го року, приблизно тоді, коли Янукович починав пакувати валізи на Ростов, а силовики розстрілювали революціонерів, керівництво «Аграрного фонду» розмістило трохи більше 2 мільярдів гривень в облігаціях у «Брокбізнесбанку» олігарха Сергія Курченка, близького до «сім’ї» часів Януковича. За кілька тижнів після цього у банк ввели тимчасову адміністрацію. Банк отримав рефінансування від Нацбанку та викупив облігації «Аграрного фонду». А після цього фонд без дозволу Мінагрополітики та всупереч статуту, розмістив гроші на депозитному рахунку банку того ж «Брокбізнесбанку». Останній витратив ці 2 мільярди на погашення фіктивних боргів. Борис Приходько, нагадаємо, у ті часи був заступником голови НБУ.

31-го липня 2014-го року Приходько опинився за ґратами. Розслідування проходило по статтям 191 («Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем») і 209 («Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом») Кримінального кодексу. Але вже наступного дня суд обрав запобіжний захід для заступника голови Національного банку України Бориса Приходька у вигляді тримання під вартою і призначив заставу у розмірі 200 млн гривень. В деякі моменти судова система працює дуже швидко, але чомусь в варіанті, коли потрібно відпускати, а не саджати, на жаль. У грудні 2014 Приходька відпускають на волю в порядку люстрації. Він дуже боявся, щоб справа не дійшла до суду, та й знав, за які шнурочки треба потягнути. Про це свідчать тексти смс-повідомлень, оприлюднені Антоном Геращенком, які отримував голова Київського апеляційного суду Антон Чернушенко із вказівками про необхідний результат тієї чи іншої справи. Зокрема, в смс №250 було зазначено: «Звільнити під домашній арешт Приходько Бориса Вікторовича».

Але Давиденко, як і інші фігуранти справи, залишився на волі попри те, що наприкінці березня 2019 року їм було повідомлено про підозру. У 2019 році Давиденко знову став народним депутатом (обраний по мажоритарному 208-му округу в Чернігівській області), народним депутатом по 210-му округу був обраний обвинувачений Приходько.

Як бачимо, історії з Аграрним фондом та ДПЗКУ – тісно переплетені. І Валерій Давиденко, і Борис Приходько є фігурантами у справі розкрадання коштів Аграрного фонду.

У Довідці про докази вказано: «Напередодні проведення вказаних операцій Кірюк О.Г. разом з Давиденком В.М. зустрічався з Приходьком Б.В. у приміщенні ресторану у місті Києві, де він узгодив з Приходьком Б.В. деталі вказаних операцій».

Державі завдано збитків на мільярди, та разом із тим в тюрмі досі ніхто не сидить. Чому? Як зазначає журналіст-розслідувач Володимир Бойко, Давиденко з давніх часів був компаньйоном екс-керівника Офісу президента Андрія Богдана в аграрному бізнесі, і нібито через це Руслан Рябошапка призначений генеральним прокурором – у вересні 2019 року він заблокував не тільки розгляд в суді справи щодо Приходька (Приходько одночасно з мандатом отримав недоторканність і перестав з’являтись у суд, а Рябошапка відмовився вносити у Верховну Раду подання про надання згоди про його примусовий привід і притягнення до кримінальної відповідальності), але звільнив усіх прокурорів, які розслідували розкрадання коштів Аграрного фонду, а саму справу відправив «на поховання» Баканову.

Втратимо землю без війни

Щоправда, поховали не лише справу, але й одного з її фігурантів. 23-го травня 2020 року Валерія Давиденка знайшли мертвим у власному столичному офісі. У вищих владних кабінетах поспішили прозвітувати, що це було самогубство, однак всі деталі вказували на те, що Давиденка вбили. Наприклад, куля зайшла у ліву скроню, а пістолет лежав у правій руці, що фізично неможливо при самогубстві. Напередодні загибелі Давиденка був звільнений з посади його останній захисник – перший заступник начальника ГУ СБУ по Києву та Київській області Олександр Білоус, що, безперечно, вказує на ретельну підготовку до ліквідації одного з підозрюваних у розкраданні коштів Аграрного фонду та Державної зернової продовольчої корпорації. Не вірять у самогубство Давиденка і його рідні. Відтак стає очевидним, що після ліквідації Валерія Давиденка народний депутат Борис Приходько є останнім свідком у гучній справі про розкрадання коштів з Аграрного фонду. Схоже на те, що йде «зачищення кінців» чи прибирання спільників. Тому, без сумніву, що чинному нардепу Приходьку треба надати державну охорону або ж взяти під варту. В іншому випадку ми можемо втратити останнього цінного свідка. Втім, доки Приходько голосуватиме як того вимагає Офіс Президента, його не чіпатимуть. За весь час своєї депутатської каденції Борис Приходько лише декілька разів «не підтримав» монобільшість, однозначно демонструючи готовність домовлятись з усіх можливих питань. А домовлятись доводилось часто, доводиться й дотепер, бо Дарницький районний суд м. Києва хоч іще й не закрив кримінальну справу щодо розкрадання 2 млрд гривень (останнє засідання відбулось 20 січня 2021 року, справа №753/11924/18), однак готовий активізуватись у будь-який момент, якщо з депутата знімуть депутатську недоторканність. Тобто питання лише у відповідному поданні Генпрокурорки Ірини Венедіктової, яка все ще не може дозволити собі бути такою ж само рішучою, як, наприклад, у випадку з беззахисним активістом Сергієм Стерненком. Хоча певний час для цього у прокурорки ще є. Проте небагато, бо доведеться повторити незавидний кінець кар’єри Руслана Рябошапки, якому «кришування» справи Приходька вилізло боком.

Сьогодні вже стає очевидним і те, що дві гучні справи, пов’язані з розкраданням агарних коштів, штучно гальмують. Занадто багато в них гучних імен і фігурантів. І ось черговий доказ – у вересні 2021 року Вищий антикорупційний суд виправдав трьох фігурантів справи про розтрату 88 мільйонів гривень Державної продовольчої зернової корпорації. У суді вирішили, що прокурори не змогли довести вину фігурантів.

Саме тому депутати від провладної більшості поспішають поховати і державну корпорацію, забути про неї як про страшний сон, просять допомоги в американського Конгресу, щоб розрахуватись за борги злодіїв. А що якщо Конгрес не допоможе з кредитом? А коли надасть кредит, то на яких умовах? Якщо ні, то в хід підуть елеватори вартістю 100 мільйонів доларів та землі сільськогосподарського призначення. В Уряді обговорюють можливість передачі компанії земельного банку – імовірно, із земель Національної академії аграрних наук, яку давно хочуть «розкуркулити». Тут уже йдеться не про перебої з харчами, а про здачу стратегічних аграрних інтересів держави. Хіба не для цього народні «хунвейбіни» голосували за недолугий ринок землі?

Довідка

Хунвейбіни (кит. – червоні охоронці) – учасники погромницьких молодіжних загонів у маоїстському Китаї, створених 1966 р. з політично незрілих учнів старших класів і частково студентів для проведення т. з. «культурної революції». Загони хунвейбінів були використані для розправи з політичними противниками Мао Цзедуна.

Віталій НАЗАРЕНКО