Такий заголовок публікації підказав пенсіонер з Козельця Микола Степанович Турчин, в пам’яті якого зберігається народна приказка про панів царських часів, почута від покійної бабусі. Згадав її, коли одержав відписку від комерційного директора АТ «Чернігівгаз» В.А. Хилька на своє звернення до урядової «гарячої лінії». Ветеран праці ставив урядовій структурі конкретне запитання: «Мені не зрозуміло, чому в квитанції оплати за газ проставляють лише суму до оплати, але не вказують кількість спожитого мною газу, показники газового лічильника, які я регулярно передаю до їхнього Контакт-центру? В результаті таких непрозорих взаємовідносин із продавцями газу, за моїми підрахунками бачу, що в Чернігові, а може, і в Козельці мені завищують показники газового лічильника, тобто нав’язують платити за газ більше, ніж показує мій лічильник».

Замість відповіді на це конкретне запитання чиновник написав пенсіонеру роз’яснення, яким Кодексом передбачені взаємовідносини між «оператором газорозподільних систем із суб’єктами ринку природного газу».

Ветеран праці Микола Степанович сам має великий досвід у роботі державних структур, свого часу здобув вищу технічну освіту, обізнаний із ціною бюрократії, тож і порівняв відписку «єврочиновника» з писаниною пана, який «пише те, що в голову збреде». Але нещодавно пенсіонер зателефонував у редакцію газети «Чернігівщина» з подякою, що підтримали його занепокоєння, висвітливши в газеті: тепер до нього приходять сусіди дякувати за резонанс проблеми і ставлять йому оптимістичне запитання: «Невже гостре слово таки достукалося до голів газових магнатів?»

«Це запитання і я сам собі ставлю, – розповів по телефону пенсіонер. – Оскільки одержав останню платіжну квитанцію за газ із дотриманням тих вимог, які озвучив на урядову «гарячу лінію» і які опублікувала газета. Такі квитанції одержали й сусіди».

Наскільки «дорого» коштує виконання обов’язку чиновником стосовно елементарної службової вимоги про людське ставлення до проблеми простої людини?

Григорій ЗАГРЕБЛЯ