Звісно, були виступи збірної у груповому турнірі Ліги націй, але тоді українцям суттєво завадила пандемія коронавірусу, яка вразила «Шахтар» (перехворів майже увесь клуб) та київське «Динамо». І хоча збірна України перемогла вдома надзвичайно сильну команду Іспанії (яка вийшла до фіналу цих змагань) та потужних швейцарців, все тоді враз зіпсувала несправедлива технічна поразка з рахунком 0:3, коли всю команду українців… закрили на карантин у надто негостинній Швейцарії. Так несподівано вирішили недолугі спортивні бюрократи-чиновники. Тож суттєво постраждав імідж України, бо футбол у світі – спорт № 1.

Втім, тепер усе розпочинається, як то кажуть, із чистого аркуша. Перша гра в календарі цих відповідальних ігор видалася найважчою, адже наша збірна грала на виїзді з чемпіоном світу – командою Франції! Причому в цій зустрічі взяли участь майже всі провідні гравці французької збірної, які тоді вибороли омріяне чемпіонство. Тому, зрозуміло, французи під керівництвом легендарного тренера Дідьє Дешама на стадіоні «Стад де Франц» вважалися явними фаворитами.

Але наш знаменитий тренер Андрій Шевченко – теж не ликом шитий, тож неабияк здивував свого французького колегу, випустивши в стартовому складі збірної водночас аж п’ять захисників! Таке, настільки я пам’ятаю, чи не вперше сталося в нашій національній команді… Зате французи, позбавлені належного ігрового простору, буквально в’язнули в нашій обороні і ніяк не могли розпустити віяло своїх потужних атак.

Дещо зіпсувала настрій нашим вболівальникам груба помилка арбітра, який проґавив офсайд у французів, внаслідок чого ті й забили гол... Однак, на щастя, українці не кинулися одразу відігруватися, розкрившись в обороні, а продовжували спокійно, наче нічого й сталося, нав’язувати суперникам свою гру. Таку тактику наша збірна застосувала і в другому таймі. Господарі все більше забували про власні ворота, захопившись атаками, й одного разу таки буквально «проспали» миттєву, стрімку контратаку українців – спрацювала «динамівська» ланка: Караваєв несподівано блискуче кинув у прорив свого колегу Сидорчука, й гравець «Динамо» невідпорно пробив – м’яч влучив у француза Кімпембе і рикошетом від нього влетів у ворота повз ошелешеного воротаря. Таким чином, на 57 хвилині збірна України зрівняла рахунок!

Часу ще було вдосталь, та після пропущеного голу французи стали все частіше озиратися на власні ворота, почали грати обережніше… Натомість Андрій Шевченко навпаки підсилив свою команду, випустивши на заміну атакуючих футболістів «Шахтаря», зокрема, на поле вийшов український бразилець Мораєс. До того ж, забивши гол, наші хлопці відчули впевненість. Посприяв цього своєю надійною, вдалою грою і воротар Бущан із «Динамо», який не раз виручав товаришів. Тож кінцівка цього напруженого матчу була повністю за українцями, котрі грамотно оборонялися, вдало пресингували і тиснули на французів. Як на мене, чемпіонам світу дуже поталанило, бо наша збірна цілком могла перемогти. Втім, і нічия з таким грізним суперником для нашої команди, звісно, престижна – 1:1. І перший млинець, дякувати Богу та самовідданості українців, не став глевким.

Але наступний матч збірна України грала вдома з командою Фінляндії. Фіни, як то кажуть, зірок з неба не хапають, проте вважаються досить міцним горішком. Тепер уже гості, в основному, дбали про безпеку власних воріт. Українці мали величезну територіальну перевагу, багато атакували, однак лише Мораєсу з подачі Караваєва вдалося все-таки пробити цей мур. Втім, на останніх хвилинах матчу грубі помилки наших захисників привели до цілком справедливого пенальті, і форвард фінів Пуккі сквитав рахунок. У підсумку прикра нічия з таким же рахунком – 1:1. Однак це сприймається як втрата очок, фактично провал, майже поразка нашої команди. Бо збірну Фінляндії, попри все, потрібно було перемагати…

До речі, цей матч мав відбутися у Львові, де збірна України зазвичай виграє. Щоб переконатися в цьому, досить просто переглянути футбольну статистику. Фантастичне везіння буквально в кожному матчі! Авжеж, у місті Лева українці грають набагато успішніше, аніж у Києві, Харкові, Одесі або довоєнному Донецьку… Втім, спортивні функціонери ігнорують очевидне. Ось і цього разу вони раптом перенесли матчі нашої збірної з Фінляндією та Казахстаном зі Львова до Києва. Причина? Пандемія. Хоча невже в столиці ситуація ліпша?!

Сергій КВІТНИЦЬКИЙ