Позбавлені функції державного нагляду прокурори, вибачте за слово, безрукі райдержадміністрації, позбавлені впливу районні ради. Сьогодні ніхто навіть не годен проконтролювати освоєння коштів ДФРР, не говорячи вже про захмарні витрати бюджетів територіальних громад, неконкурентні тендери, земельні дерибани і абсолютне нівелювання сільськими, селищними та міськими радами Законів та Конституції України. Силові відомства продовжують виконувати функцію «ланцюгових» псів, яких спускають у боротьбі за політичний вплив або ж економічні преференції. Діяльність так званих громадських об'єднань, які «сидять» на темі децентралізації, переважно зводиться до банального освоювання коштів грантодавців або ж лобізму інтересів окремих удільних князівств, контрольованих впливовими неофеодалами. Україна стрімко котиться в напрямку міжусобиць, зводячи питання існування громад лише до економічних показників. Відтак децентралізація несе реальні ризики розподілу країни. Це мали б виправити префектури, однак коли вони з'являться – не зрозуміло. Навряд чи ми побачимо префектів у цьому році. Натомість ринок землі стрімко наближається, а удільні князьки хитро потирають руки. Старт – за три місяці! Хто їм завадить продати те, що належить людям? НІХТО! Виправити це можна, але з ким? «Нагорі» не бачать проблем і не знають реальної картини, «низи» не вірять «верхам» і взагалі не вірять нікому. Якщо вже і виправляти, то без залучення чиновників і з реальними кримінальними провадженнями та посадками. Якщо влада думає, що її пронесе і якось воно буде, то історія свідчить протилежне. А ми ж знаємо, що історія – річ циклічна.