|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 21:00 | 11.23.2020

Понад півжиття віддала тваринництву

Понад півжиття віддала тваринництву

Безцінним скарбом будь-якого села є працьовиті люди, їхні добрі справи, відкрите, гостинне серце.

У родині Тамари та Валерія Ващенків із села Кувечичі, що на Чернігівщині, здається, ще з діда-прадіда закладена любов до праці. Вже майже 40 років пліч-о-пліч працює подружжя в господарстві СВК «Полісся». Валерій Федосович – беззмінний завідувач ферми та заступник голови кооперативу, Тамара Миколаївна – головний зоотехнік і голова спостережної ради СВК. Тамара Ващенко щодня дбає про те, щоб у господарстві вистачало корму, працівники правильно розподілили силос для корів і зробили комбікорм, стежить за доїнням і роздачею кормів. Кожний її день починається о 5-тій ранку. Погодувавши всю власну худобу, якої у зоотехніка теж чимало, жінка мчить на ферму. І так вже 37 років!

 

Народилася і виросла Тамара Ващенко в селі Кувечичі. Закінчивши школу, відразу вийшла заміж за однокласника Валерія, з яким пліч-о-пліч живуть і працюють вже понад 40 років. Адже Валерій Федосович працює в тому ж таки господарстві «Полісся» завфермою. У любові та злагоді вони народили та виростили двох чудових дітей – Ганну та Ярослава. Торік відсвяткували 40-річчя подружнього життя, а цьогоріч виповниться сорок років, як почали працювати у місцевому колгоспі, на основі якого й створено єдиний на Чернігівщині сільськогосподарський виробничий кооператив «Полісся».

 

Життя розпорядилося

 

Це сьогодні Тамара Ващенко – висококласний спеціаліст у своїй галузі. Та перш ніж обрати професію зоотехніка, жінка мріяла зовсім про інше. Зовсім юною вона отримала професію швачки, проте працювати у швейному цеху не судилося.

«Відразу після школи я вивчилася на закрійника, хотіла стати швачкою. Думала, повернусь і працюватиму в селі в будинку побуту, але життя розпорядилося по-іншому, – згадує Тамара Миколаївна. – Тоді в селах почали закривати будинки побуту, і роботи для мене за тією професією не стало. Мій батько працював шофером у колгоспі, перший шофер на селі був! Мати все життя була дояркою на фермі, і я часто з нею ходила з дитинства на ферму. А ще ж заміж вийшла рано, сім’я вже була, тож перебирати роботою часу не було. От я й пішла на ферму. Вступила до Бобровицького технікуму на заочне відділення і пішла працювати зоотехніком. І вже 37 років у тваринництві. Була зоотехніком, працювала на штучному осіменінні корів, зоотехніком-селекціонером, а останні 17 років на фермерському господарстві «Полісся» працюю головним зоотехніком».

1vaschenko1s

У СВК «Полісся» у Кувечичах утримують до 1300 голів поголів’я ВРХ, а ще 200 свиней. Праця в тваринництві – непроста й специфічна. Ще сонце не зійшло, а там уже кипить робота. А як стемніє – тваринники ще працюють. І щоб був вагомий результат, увесь виробничий процес треба щоденно організовувати – професійно, сумлінно, вкладаючи всю душу. Саме так роблять Тамара та Валерій Ващенки. Це ті спеціалісти своєї справи, без яких господарству було б дуже важко.

«У цій роботі важко все, – говорить жінка. – Сільське господарство – взагалі дуже тяжка праця. Та головне, щоб був гарний колектив, тоді і робота легшою стає».

На питання, чи шкодує вона, що обрала таку нелегку професію, Тамара Миколаївна відповідає по-філософськи.

«Подобається чи ні, але йти не було куди, – говорить жінка. – Обрала та й обрала, так життя розпорядилося. Спершу мені, коли молода була, трохи прикро було. Знаєте, на свята всі йдуть гуляють то в ліс,то на річку, а я, по суті, не маю вихідних. Адже теоретично неділя – вихідний, свята – вихідний, але зоотехнік має все одно навідатися на ферму і перевірити, щоб все було в нормі. Щоб худоба нагодована була, надої щоб не падали. Та вже тепер, через не один десяток років роботи в тваринництві, я розумію, що на своєму місці. І що тоді недарма обрала саме цю професію».

 

У селі без худоби – ніяк

 

Як і кожна селянська родина, утримують Ващенки і чимале домашнє господарство: обробляють землю, тримають курей, гусей і корову, навіть донедавна мали невелику пасіку. Адже без господарства зараз ніяк у селі не проживеш. Були часи, коли це ж домашнє господарство допомогло пережити їм тяжкі 90-ті.

«Це село, а як у селі жити без худоби? Є й кури, качки… А ще й город, – говорить Тамара Миколаївна. – Зараз одна корова у нас лишилася. А раніше, коли діти вчилися, то чотири було. Якраз 90-ті роки, важко було тоді жити. Зарплати затримували по декілька місяців. Так якраз домашнє господарство нам допомагало».

 

Її відрада – квіти

 

За своєю нелегкою і відповідальною роботою Тамара Миколаївна ще й встигає займатися своєю улюбленою справою: тим, що її надихає, надає сили та заряджає енергією. Вона вирощує квіти. Різні! Їх у жінки – безліч, але в особливій повазі – орхідеї та троянди. Останні просто заполонили подвір’я жінки. Всі знають, що найкращий подарунок для Тамари Миколаївни – якась нова квітка. І дійсно, її будинок потопає у неймовірної краси квітах, а всередині господиня розставила десятки вазонів.

«Квіти – моє все, – говорить жінка. – Дуже мені подобається за нами доглядати, дивитися, як вони ростуть, квітнуть. Кімнатні орхідеї люблю, дуже гарні вони. А на вулиці – троянди».

 


ВІТАЄМО!

31 жовтня Тамара Миколаївна Ващенко відзначала своє 60-річчя. Тому голова СВК «Полісся» і давній товариш Михайло Купрієнко щиро вітає її. Низький уклін від усієї кувечицької громади Вам, шановні! Многая літа!

 

Марія ПУЧИНЕЦЬ, фото Олексія Миколаєнка і Михайла Купрієнка

Схожі матеріали (за тегом)