|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 16:04 | 09.26.2020

Бобровиччина побагровіла: від коронавірусу і цинічної паскудності

Бобровиччина побагровіла: від коронавірусу і цинічної паскудності

Їм би до плуга стати, а вони як змії, тільки кубляться й сичать…

Так співпало, що водночас із віднесенням Бобровиччини до помаранчевої карантинної зони, сучасні «незалежні підпільники» засипали населені пункти району так званим «спецвипуском» – піратсько-підколодною підробкою газети «Чернігівщина».

Паскудство не нове, воно «національне» для самолюбної нікчемності із зміїними повадками, яке підступно ховається під корчі, тримаючи напоготові своє отруйне жало для нової жертви. Причому сильних особистостей боїться жалом діставати, а лише здалеку обливає смердючою жовтизною. Для цього нікчемність і скористалася брендом газети «Чернігівщина», оскільки сама не здатна на щось подібне, і надрукувала фальшивку, на всі чотири шпальти якої й вилила свою чорну озлобленість на Героя України Леоніда Яковишина, який і в такому поважному віці ще за плугом стоїть, забезпечує роботою майже півтори тисячі людей, щорічно на десятки мільйонів гривень збільшує відрахування до бюджету.

Підпільні творці фейків назвали Леоніда Григоровича аграрним «Калігулою». Тобто порівняли знатного хлібодара з третім імператором Риму, звісно, не для звеличення, а для маячного перенесення всіх вад хвороб, аж до несповна розуму, епілепсії тощо.

Про таких знавців історії так сказав древній китайський філософ Лао-цзи: «Хто без знань робить вигляд знаючого, той хворий». Я ж додам, що знавці хвороб імператора Калігули просто використали плітки та придворні інтриги Сетонія і Тацита, які полюбляли придумувати і поширювати різні нісенітниці про імператора, що древні історики назвали видумками.

Не напружували, очевидно, залишки своїх мізків, коли придумували звинувачення Леоніду Яковишину: олігарх узяв в заручники усю громаду Бобровиці. Зазвичай у заручники беруть когось, щоб добитися виконання певних своїх вимог. Леонід Яковишин замість якихось вимог до громади найбільше робить з трудовим колективом для неї. ТОВ Земля і воля» орендує на Бобровиччині лише третину наявних земель, натомість створило легальних робочих місць і платить податків більше, ніж разом узяті інші орендарі. Встановило найвищу оплату за земельні паї, від чого теж на десятки мільйонів збільшилися відрахування до казни. Найбільше набудувало житла для працівників і продовжує будувати. Ремонтує і будує дороги по всьому району, допомагає соціальній сфері та нужденним людям. Для «заручників» Леонід Яковишин побудував кращу серед середніх навчальних закладів навчально-виробничу базу колишнього технікуму (тепер – коледжу), сучасну виробничу базу. Завершує реконструкцію будинку культури, на європейський стиль планує відбудовувати селище Мирне. Назвіться, хто з вас стільки зробив для району?

Відгукніться, вийдіть наперед, не ховайтеся за чужими спинами. Адже, очевидно, ви паплюжите Яковишина для того, щоб представники його трудового колективу, інші висуванці не потрапили до нових органів місцевої влади? Виборці повинні знати, що ви вмієте робити, і що вже встигли зробити для громади, для конкретного виборця. Чи знову верхом на брехні хочете дорватися до місцевої влади, щоб дерибанити бюджет, який наповнює «Земля і воля», і торгували народною землею?

Ви пишете, що Леонід Яковишин не заслужив, а купив звання Героя України. Назвіть гідного Яковишину претендента на це звання із своєї команди. Хоча серед ваших є заслужені працівники сільського господарства України, орденоносці – покажіть їхній конкретний слід на Бобровицькій землі. І що вони зараз роблять? Може, теж за плугом стоять, допомагають розвитку громади й суспільства? Чи разом з вами тільки кубляться й сичать, отруюючи життя тим, хто трудиться й іншим допомагає легально заробляти на життя?

 

Переплутали: свою галюциногенку Яковишину приписали

 

У авторів пасквілів, видно, залишки розуму геть помутніли, аж до галюциногенних видінь: про екологічне свинство на свинофермі з 70-тисячним поголів’ям написали. Справді, генеральний директор мріяв і про стотисячне поголів’я, але не в одному місці, а по відділеннях, щоб у селах були додаткові робочі місця. Але «патріотам» щось там засмерділо, ще й ідіоти з уряду завалили м’ясокомбінати м’ясними відходами з Європи – там утилізувати їх дорожче, ніж нам спихнути. Тож свинокомплексу давно немає, залишилося невелике поголів’я для власних їдалень. Для селян немає недорогих поросяток, яких тисячами продавали для домашніх господарств. «Патріотам» району й досі це смердить. Звісно, для себе вони наловчилися заробляти на виборах, на паплюженні когось, на рейдерстві, на залякуванні й побитті. А простому люду як прожити без гарантованої роботи, а немічним – без доброчинної допомоги?

Мабуть, під діями «галюциногена» продажні писарчуки зробили висновок: Яковишин знаходить спільну мову із усіма президентами України. Мовляв, цим уміло користується. Чому ж тоді на базі товариства «Земля і воля» ніколи не було пропрезидентського виборчого штабу? Нагадаю, на перших президентських виборах цукрозаводський штаб добряче попрацював на Леоніда Кравчука – Бобровицький район єдиний в області віддав перевагу цьому кандидату. На дострокових президентських виборах цукровари об’єднали район на користь Леоніда Кучми. Потім цей штаб перемістився в районну лікарню. Звідти керував виборами за Віктора Ющенка. Після перемоги – підбирав кадри для районної влади, до земельки для своїх доривався. Райлікарнянська команда формувала виборчий список Партії регіонів. Після Революції гідності цей штаб працював на Порошенка. То хто увесь час був поближче до шоколаду? І що для району зробив?

Леонід Яковишин приймав у своєму господарстві прем’єра Віктора Ющенка і звернувся до нього з проханням, щоб уряд профінансував добудову Озерянської школи. Той пообіцяв, але не допоміг. Відбував Леонід Григорович прем’єра Віктора Януковича, і до нього звернувся з цим проханням – допоміг. Це і є «уміло користуватися»? У Незалежній народилася «національна» приказка: «Патріоти люблять Україну, а ідіоти – її продажних керманичів.

Розповідь Яковишина про випадкову зустріч у супермаркеті з новим президентом Зеленським паскудники назвали «нападом шизофренії», але не вточнили – чиєї? Бо понаписували різної маячні, про яку й слова не було в розповіді Яковишина: ні про обійми, ні про півгодинну розмову, тим більше – про якесь чаркування. Було лише побажання аграрника, щоб президент якнайшвидше очистив Україну від найпаскуднішої наволочі.

Бачимо, що й не думає очищати. Тож і претензії пред’являє Яковишин до глави держави за бездіяльність. Це – європейсько-американська практика громадського контролю за діяльністю керманичів з першого дня після інавгурації. А відкритий лист хлібороба, Героя України до президента Зеленського підтримали на ютуб-каналі понад півмільйона глядачів. Публікації генерального директора ТОВ «Земля і воля» Леоніда Яковишина передруковують відомі видання США і Канади, поширюють близько двадцяти українських сайтів. А чим можете похвалитися ви, підколодні «партизани»? Отією жовчною, зміїною шизофренією, якою пройнятий увесь ваш піратський спецвипуск? Бо лише в такому нездоровому стані можна приплести Яковишину якусь історію із співаком Олегом Винником. Насправді через те, що на минулих парламентських виборах на чолі Аграрної партії стояв Поплавський із Винником, Леонід Григорович відвернувся від цієї партії. А на всю останню шпальту «спецвипуску» інтерв’ю із співаком – взагалі, як то кажуть, приший кобилі хвіст, коли у неї і свій є довгий. Подібне можна сказати і про вигадку з «лісапетним батальйоном».

Зміїні шизофреники і газету «Чернігівщина» назвали кишеньковою. Чому ж тоді скористалися її брендом? Адже у вас і своя газетка є, щедро сиплете брехнею й на своєму сайті. Але полізли в чужий город, як голодні дикі свині. Хоча якесь здивування тут недоречне. Мало того, що понаписували гидотної маячні, по-гадючому поплазували по гідності 81-річного чоловіка, який досі плідно працює на благо великого трудового колективу, громади й держави, так ще й себе виставили безмозкими ідіотами.

Деякі підтвердження цього вже написані. Але ними пройняті всі чотири шпальти «спецвипуску». Скажімо, звинуватили Яковишина у звірствах, від яких, мовляв, навіть люди зникали, але без ніякого підтвердження фактами – одна маячня. Водночас, переповіли на свій лад розповідь Яковишина, як він комусь заплатив великі гроші, щоб відшукали й привели в поліцію підпалювача кукурудзи на стеблі. Тобто, щоб відшукали запідозреного у злочині не для катування чи вбивства, а щоб над ним відбулося правосуддя. І за це Яковишина теж треба паплюжити? Що твориться в головах цих пасквільників?

 

Зловісною усмішкою обдали Яковишина,

що в народі зветься сміхом на кутні

 

Лише людина не сповна розуму здатна з такою люттю писати про чийсь задум спорудити сімейний склеп. Адже ще з часів Київської Русі дуже поширеною була ця традиція. Її зруйнували більшовики, оскільки склеп-мавзолей повинен бути лише для Леніна.

На Бобровиччині досі пам’ятають про сімейний склеп декабристів Волконських у Вороньках. Його по-варварськи зруйнували прихвосні більшовиків, повикидавши тіла покійників на землю, знущалися над ними. Знущалися над покійниками з родини, яка пожертвувала всім своїм, своїми високими статками й волею заради боротьби за звільнення селян від кріпаччини, за їхнє краще життя! Вночі невідомі люди перепоховали покійників – досі ніхто не знає, де ті перепоховання. Якого щастя добилися селяни своїм безбожним вчинком? Братовбивчого, голодоморного, окупаційного – село й досі колотять протистояння. Сучасні ж спадкоємці червоних більшовиків поставили страшний діагноз чоловіку, який надумав повернутися до древніх традицій спорудження склепу, – написали, що в нього «дах зірвало».

Зловтішатися з такого вчинку людини – в народі означає сміятися на кутні, що закінчується гірким плачем. Правда, склепи споруджували зазвичай ті родини, яким було що залишати після себе на землі. У Леоніда Яковишина є що залишити в Бобровиці. І не лише майнове, а й духовне.

Днями до мене зателефонував колишній мер Остра, а нині викладач економіки Остерського будівельного коледжу Віктор Омелянович Кулик і запитав, чи не видали третю книгу публікацій Леоніда Яковишина «З нестихаючим сердечним щемом», яку він чекає з нетерпінням – вона потрібна йому для роботи. І це далеко не єдиний такий дзвінок, чую зацікавленість книгами кандидата економічних наук в особистому спілкуванні з читачами. Зустрічей із аграрником і публіцистом Леонідом Яковишиним чекають студенти факультету журналістики Національного університету імені Тараса Шевченка, Києво-Могилянки, Університету «Україна». Готові презентувати книги Леоніда Яковишина в Укрінформі, великих бібліотеках столиці і обласних центрів. Бо в тих збірках – не зловісні памфлети, а справжня історія незалежної України. Та історія, уроки якої треба вивчати й робити правильні висновки. Та історія, якою обов’язково серйозно зацікавляться наступні покоління. Я особисто гордий з того, що причетний до редагування і видання збірників публікацій, де не фейки, а реальні факти промахів і розвитку економіки та всього суспільства, правдива, не політизована історія.

Інколи «доброзичливці» закидають мені за «служіння Яковишину». Але я не пишу про нього хвалебні оди, а допомагаю писати таку публіцистику, за яку і автору, і мені, редактору, перепадає на горіхи від усіх без винятку владних команд.

Публікації Леоніда Григоровича, його смілива і мудра життєва позиці допомагають мені в пошуку прототипів літературних героїв для мого роману «Безбатчени» – про напаскуднішу національну наволоч, байстрюків від влади і політиків. Деякі підпільні памфлетисти піратського випуску підробки «Чернігівщини», думаю, впізнають себе в третій книзі роману «Безбатченки». До речі, читачі впізнають і тих прототипів, які пропонували Василю Кучерині перебігти у їхню команду, від них і на місцеві вибори йти. Василь Миколайович не погодився, тож вони підступно, без його згоди, написали відповідальним за випуск своєї цинічно-брехливої, зміїно-отрутної листівки. Така-то їхня життєва суть.

 

Григорій ВОЙТОК, журналіст, письменник

Схожі матеріали (за тегом)