Леонід Яковишин Леонід Яковишин

Білорусь – не Україна: там не обрали президентом домогосподарку

Всі люди мають однакові права, але горизонти у всіх різні

«Великі» європейські й американські демократи шквально накинулися на Олександра Лукашенка за нібито «недемократичні вибори», відверто віддаючи перевагу головному конкуренту чинного президента – 1svittyxСвітлані Тихановській. Тобто, на їхню «демократичну» думку, саме ця жінка підняла б Білорусь до європейсько-американських висот? На чому базується така перевага їхній улюблениці на посаду президента? Їй 37 років, за фахом – викладач іноземних мов, євродипломів не має, працювала в різних благодійних організаціях. Останнім часом займається домашнім господарством, виховує двох дітей. Набула політичного резонансу навколо того, що її чоловік – відомий у Білорусі блогер Сергій Тихановський – перебуває у слідчому ізоляторі. Світлана Тихановська на президентських виборах набрала 10 відсотків голосів (другий результат), а Олександр Лукашенко – більше 80 відсотків. Натомість вона не визнає офіційних результатів, більше того, оголосила про свою «перемогу» і закликала чинного президента передати їй владу.

Знайдіть у демократичному світі хоч одну нормальну країну, де в президенти обирають кандидата з таким послужним списком, з таким досвідом державного управління, з 10-відсотковою підтримкою виборців.

Після завершення голосування і оголошення попередніх результатів Білоруссю прокотилися протести, але сама претендентка на головну державну посаду не брала в них участі, а потім виїхала в Литву. Оприлюднила і відеозвернення, текстовий запис уривка якого подаю: «Я думала, що вся ця кампанія мене дуже загартувала і надала мені стільки сил, що я витримаю все, але, напевно, я так і залишилася тією слабкою жінкою, якою була спочатку».

1bilmaydanОтже, єврохазяїни «нав’язують» на посаду президента Білорусі не лише першу-ліпшу домогосподарку, а ще й просто «слабку жінку». А в своїх країнах таку б рекомендували на главу держави, лідера нації? Часом, чи не згадали вони крилату фразу, котру приписують Леніну, що кожна кухарка може управляти державою. Проте виборці Білорусі, мабуть, знають про справжній зміст цієї цитати, в якій вождь пролетаріату наголосив, що чорнороб і будь-яка кухарка не здатні зразу ж узятися за управління державою, але не згодний і з тим, що до управління державою треба допускати лише багатих і з багатих родин. Треба всіх учити, потім вибирати з них управлінців.

Тож білоруси і не обрали президентом домогосподарку. Бо вони – не українці, в яких національним видом спорту стало стрибання на одні й ті ж граблі, і обов’язково з допінгом від зарубіжних хазяїв. Очманілі від «дурки» обирають того, хто найкраще набреше. На останніх виборах досвідченим політикам-брехунам вперше серйозну конкуренцію склав шоумен-сатирик, і надзвичайно вдало. Тепер його перемога на виборах стала новим аргументом для політично-державницьких «патріотів» у славленні української демократії і свободи слова. Не люблять тільки, коли їх питають, що такого особливого завоювали вони для простого народу своєю демократією і язиколяпанням? Найбільш ганебну на всю Європу корупцію і бідність? Право куховарки, шоумена, фотографа, нового обличчя без фаху й освіти управляти державними справами? І до яких результатів доуправлялися? Аж до втрати цілісності території і небувалого занепаду вітчизняної економіки? А що далі?!..

Он зборище від порошенкової фракції подало до парламенту проект постанови про невизнання результатів голосування на президентських виборах в Білорусі. Міністр закордонних справ України долучився до спільної заяви колег з Польщі і Литви щодо протестів у Білорусі, закликали до діалогу двох сторін, вимагають звільнити затриманих протестувальників тощо. Більш радикальні заяви лунають від патріотичних радикалів. Але для засудження якихось неправильних виборів та дій чужої влади щодо протестувальників треба мати не лише дипломатичне, а й моральне право. Оскільки ганебніших, ніж в Україні, виборів, на яких голоси скуповуються за благодійність, подачки і навіть гречку, – треба пошукати в світі. І ніякої відповідальності, хоча всі учасники виборчих перегонів про це знають.

Що ж виграє Україна від гризні з Лукашенком? Та його в Європі, Китаї, США негласно більше поважають, ніж українських корупційних і недолугих керманичів. Тож і українські лідери краще б його досвід запозичили, передусім, як підтримувати і розвивати вітчизняну економіку. Білорусь випускає зернові комбайни, трактори, великовагові автомобілі, електротехніку, іншу продукцію машинобудування й електроніки, якої й близько немає навіть у Росії, а про Україну й мови не веду. Рівень життя працівників, соціальне й медичне забезпечення там кращі, ніж у нашій багатющій на всі ресурси країні. Для кого будуємо незалежну, демократичну країну з «необмеженою» свободою слова? Хоча яка там свобода слова, коли процвітають нападки на ЗМІ, нав’язування «єдино правильної» ідеології, «єдино правильних» історичних героїв і фактів та багато іншого «єдино правильного». А за «неправильну» оцінку події чи неправильно мовлене слово, неправильну книгу, фільм і навіть пісню, за відвідування «неправильної» церкви – аж до криміналу або «Геть з України!» Чим не більшовицька диктатура? З нею лізуть повчати й білорусів.

Прочитав у стрічці УНІАН мудру, на мою думку, пораду директора Агентства моделювання ситуації Віталія Бала: «Українська влада так чи інакше повинна зайняти нейтральну позицію. Політики також повинні менше з цього приводу робити різні заяви, з огляду на те, як і яким чином Білорусь реагуватиме на події, пов’язані з розв’язанням війни Росією проти України, починаючи з Донецька та Криму». Експерт також нагадав українським «вискочкам», що вони піднесли білорусам свій повчальний урок в 2013-14 роках, з подальшими наслідками – війною й занепадом життєвого рівня простого народу, деградацією державного управління. Президент Білорусі і переважна більшість народу (результати виборів показали) не бажають повтору в себе українського майдану. Як і не хочуть, щоб українські «патріоти», які не здатні навести лад в своїй державі, захистити територіальну цілісність і встановити мир, сунули свого паршивого носа у справи Білорусі. Придивіться на телеекранах: хто найбільше стрибає й горлопанить проти Лукашенка і його «диктатури»? Передусім фарбовані-перефарбовані цинічні політичні проститутки. Будучи біля владного корита, видно, ще не все звідти вигребли, тож аж із шкіри лізуть, щоб повернутися туди. Заради цього вони готові продавати будь-які державні інтереси.

1agonchВдумайтеся: колишній вірний служака Януковича, а тепер – Порошенка Олексій Гончаренко створив у парламенті міжфракційне депутатське об’єднання «За демократичну Білорусь». Виходить, що в Україні вже все зроблено для процвітання держави, високого добробуту суспільства, подолані всі ганебні першості, тепер треба допомогти й білорусам цього досягти? Натомість для наведення порядку в державі й суспільстві самі іноземців запрошуємо – вони вже всім у нас керують. Саме таку демократію, таке «щастя» гончаренки хочуть нав’язати й нашим добрим сусідам? Щоб і їхню державу перетворити з індустріальної на сировинний придаток Європи, як Україна? Але цього добитися не вдається європейцям і американцям. Хоч он як Лукашенко обнімався у своїй резиденції з посланцем Трампа – Помпео, перед яким Гончаренко – як ніким непомітна моська, що свою лапку кудись дере.

Я дуже шаную працьовите й демократичне суспільство США, але їхнє втручання у справи інших держав бумерангом повертається час від часу і до них. До речі, там демонстрантів розганяють набагато жорсткіше, ніж у Білорусі. Де заяви з грізними вимогами від міністрів трьох згаданих держав, де проекти рішень депутатів від ЄС? Подвійна демократія і свобода слова в Україні повсюдно. Ще й класичний бардак в економіці, політиці, соціальному й правовому захисті. То, може, давно вже пора починати наводити порядки в своїй державі, у своєму суспільстві? Дороги будувати такі, як у Білорусі, а не передвиборчо-відкатні, як у нас, і вже при не одному уряді.

Хоча робити щось корисне для держави, для свого народу – то не для наших європизованих «патріотів» та «борців» за «демократичну Білорусь». Вони відверто демонструють «українському бидлу» свою яскраву цинічну брехню. Бо їм продовжують вірити, їм аплодують на зустрічах – клоунада стає головною в управлінні державою, а політичні продажні блазні в лідери пнуться. Проект «молоді обличчя – у владу» зазнає краху. Бо щоб успішно управляти державою ти її інституціями, замало навіть європейського диплома, потрібна якісна і широка освіта й багатий досвід.

У Білорусі зовнішні і внутрішні ляльководи масово використали «молоді обличчя» для вуличних протестів. Президент Олександр Лукашенко «втретє сказав батькам, щоб подивилися, де їхні чада, щоб не було потім боляче, щоб не ахали, щоб не охали». Мовляв, поранено 25 хлопців з ОМОНу, їх цілеспрямовано били.

До речі, Світлана Тихановська записала в Литві відеозвернення до співвітчизників, в якому закликала своїх прихильників не виходити на вулиці, не створювати загрозу кровопролиття, передусім берегти дітей. Взагалі відмовилась від масових пікетів кандидатка в президенти, мати двох дітей Ганна Конопацька. Але, очевидно, не вони керують масовими протестами. Сценарій український: за свободу, демократію, підвищення добробуту народу боролись і навіть кров проливали одні, а до влади прийшли інші, в яких і добробут зріс, і всі майданні обіцянки їм дісталися. Саме цього, видно, Білорусь не хоче повторити. І правильно зробить, якщо не повторить.

Ні, я не проти народних протестів, але не державних переворотів, коли одну зажерливу владу замінює ще більш зажерлива й неадекватна. Я за такі протести, як відбулися, скажімо, у Франції. Там протестанти добилися значних пом’якшень у пенсійній реформі. А владу вони змінять, якщо буде потрібно, на виборах. У США набагато жорсткіші протести, але, знову ж, не за зміну президента, – протестанти відстоюють свої права, яких буде дотримуватись і наступний президент. Бо там справжній громадський контроль за всіма гілками влади, і не зарубіжні куратори, а власний народ, як то кажуть, і душу витрясуть з тих керманичів, які самі багатітимуть, а про народ забудуть. До речі, це помітили під час карантину й американці, хоча влада не зовсім про них забула. Але народ відчув, як знижується їхній добробут, і вийшов на протести.

А за що і за кого вийшли на вулиці «молоді обличчя» в Білорусі? Щоб успішного господарника із соціальною відповідальністю перед народом замінити на домогосподарку, яка сама визнала себе «слабкою жінкою». Для домогосподарства, дітей і чоловіка, може, це й непогано, а для керування державою треба бути схожою, певно, на Тетчер чи Меркель. Правда, очевидно, що європейських лідерів більше влаштовують інші особистості на чолі як України, так і Білорусі. І наше суспільство пішло їм назустріч, а білоруське – ні! Тож вирішили і їх, неслухняних, провчити майданом? Переобраний президент Олександр Лукашенко твердо сказав, що майдану не буде, і він не допустить розвалу країни, руйнування економіки і соціального захисту народу. 

Думаю, йому це вдасться, а за розширення демократії і свободи слова можна боротися й без кривавого майдану, – прикладів багато в світі й в історії. І навпаки, не вперше ставлю риторичне запитання: скільки обіцянок, даних на Майдані Гідності українському народу, й досі не виконано? Швидше за все, мабуть, більш правильним буде інше запитання: які обіцянки виконані? Недаремно ж і Порошенка «прокотили» на виборах. А далі за що боремося, що відстоюємо? Не допустити зради України? Але її зрадили давно, і ніхто не поніс за це відповідальності. Тепер активно включаємося в боротьбу за демократію в Білорусі?.. Видно, наші «ляльководи» крутіші, ніж у білорусів. Думаймо, думаймо, самославлений народе!!!


Леонід ЯКОВИШИН, Герой України,

генеральний директор ТОВ «Земля і воля», публіцист, нагороджений медаллю Спілки письменників Білорусі імені Максима Богдановича

Схожі матеріали (за тегом)