Кістяк громади – чесні хлібороби

Селянин за походженням, бджоляр і зооінженер за освітою, лісівник із багаторічним досвідом роботи та аграрій за покликанням і волею долі. Ігор Блоха з Берестовця, що на Борзнянщині, як кажуть в народі – сіль землі, особистість, яка сформувала себе самостійно.

Почавши із обробітку невеликих земельних наділів, а потім і родинних паїв, Ігор Блоха доріс до створення власного сімейного фермерського господарства, яке не просто працює на землі та міцно стає на ноги, але й допомагає одноосібникам, підтримує місцеву інфраструктуру, вболіває за майбутнє громади.

 

За перші гроші із землі купив «Яву»

 

Легальна праця та чесно сплачені податки за кожен гектар землі, що обробляється, є гарантією не лише власного добробуту та добропорядності, але й економічною основою функціонування та розвитку територій. Саме за таким принципом працює власник фермерського господарства «Дружба Стара» Ігор Блоха.

1aigorbloxa

У свої 45 Ігор Іванович встиг стати успішним господарником та завоювати авторитет серед односельців, які не лише довірили йому частину земельних наділів, але й делегували депутатом у Комарівську громаду.

Долю берестовецького хлібороба важко назвати легкою. Народився і провів дитинство в сусідній Оленівці, зростав у багатодітній родині, у 14 років втратив батька. Неможливо навіть уявити, наскільки важко доводилося його матері, адже треба було звести на ноги шістьох дітей, серед яких Ігор – середній. Після сільської дев’ятирічки учорашній школяр вирішив здобути професію пасічника – надто вже прикіпив серцем до цих працьовитих комах. Закінчивши Борзнянський радгосп-технікум, встиг попрацювати механізатором у місцевому колгоспі. Далі – служба в армії і знову робота в колгоспі. Однак жити на одну зарплату Ігор не захотів. Тож попросив у матері виділити йому під обробіток 15 соток, які він засадив картоплею. Продавши врожай, 21-річний юнак купив собі мотоцикла «Ява». Це був його перший аграрний досвід і перші зароблені на землі гроші. Наступного року Ігор взяв у людей ще 20 соток під картоплю.

Потім молодому бджоляру запропонували роботу пасічника у Берестовецькому лісництві. Три роки Ігор Блоха доглядав за 240 бджолосім’ями, а коли пасіку перевезли у Борзнянське лісництво, пішов на посаду лісівника, на якій пропрацював з 1998-го по 2005 роки. Заочно навчався в Національному аграрному університеті, де після шести років навчання здобував спеціальність зооінженера. Увесь цей час Ігор Блоха не полишав улюбленої справи – роботи на землі. Картопля у прямому значенні цього слова стала його другим хлібом.

 

Історія «старої дружби»

 

«У 2005-му році мене перевели на посаду майстра лісозаготівель, – пригадує Ігор Блоха. – І хоча роботи було вдосталь, але у вільний час я не полишав праці на землі. У тому ж таки 2005-му році матір із братом віддали мені під обробіток два паї, на яких я вже посіяв пшеницю, картоплю та ячмінь».

Це були перші дев’ять гектарів, які дозволили майбутньому фермеру інакше поглянути на товарне виробництво. Інакше, бо з такими об’ємами постало питання техніки та зберігання. Тож через п’ять років Ігор Блоха підійшов більш серйозно до землі і вирішив остаточно пов’язати своє життя з аграрним сектором. Поступово люди почали звертатись до нього з пропозиціями взяти в оренду їхні наділи. Це були переважно неоформлені паї, які Ігор Блоха оформляв в рахунок оренди. Так, земельний банк фермерського господарства «Дружба Стара» дійшов до 135 гектарів, а технічний парк до трьох тракторів МТЗ, оприскувача, картоплезбирального і зернового комбайнів, сортувальної лінії, плугів, дисків, культиваторів, пресів, сівалок. У господарстві є все необхідне для забезпечення вчасного посіву, обробітку та збору. Але найголовніше – це комори та сховища, де зберігається збіжжя. Їх фермер викупив як майнові паї у СТОВ «Дружба Нова».

«Потужності картоплесховища такі, що надаю допомогу всім довколишнім фермерам, – пояснює тонкощі кооперації дрібний аграрій. – Порадою та технікою допомагаю і одноосібникам, які тільки стають на ноги та хочуть працювати на землі».

Саме в кооперації Ігор Блоха вбачає міць і майбутнє невеликих фермерів. Обов’язкова умова – допомога землякам.

«Люди йдуть до мене, бо я на місці, і до мене можна звернутись коли завгодно: кому сіно викосити, кому городи виорати, дрова привезти, якщо треба терміново гроші на школу – даю, треба допомога футбольній команді – будь ласка», – пояснює фермер.

Із великими сусідами Ігор Блоха також намагається жити мирно.

«Нічого не можу поганого сказати про СТОВ «Дружба Нова» – у мене з ними немає ворожнечі, вони так само надають допомогу, але у них є проблема в оперативності, все робиться через Варву, а зі мною простіше – я на місці», – додає Ігор Іванович.

 

«Багато чого в громаді можна і треба змінювати»

 

Цікавою і, треба зауважити, державницькою є позиція фермера щодо легалізації тих, хто працює на землі.

«Як депутат громади я свого часу був одним із ініціаторів розробки програми допомоги фермерам, – каже Ігор Блоха. – Так, кожен, хто легально займається землею і зареєстрований як землероб, може отримати від громади 20 тисяч допомоги. Це – непогані гроші для старту, а головне, що оформлення – це соціальні гарантії, виплати і легалізація. Працювати чесно – простіше».

Непростою, на його думку, є ситуація в Комарівській ОТГ.

«Багато чого, – розмірковує він, – можна і треба змінювати. Наприклад, ті ж самі гроші, які при Гройсмані давали для старту ОТГ, можна було використати більш ефективно і правильно. Сьогодні головна проблема села – це робочі місця».

І тут у Ігоря Блохи є власне бачення розвитку.

«На території Комарівки є непоганий промисловий майданчик колишньої «сільгосптехніки» – я голосував за створення комунального господарства, але ця ініціатива була відкинута керівництвом громади, – говорить він. – Запропонована програма дала б потужний поштовх для розвитку економіки громади та додаткові робочі місця. Все, що робиться нині приватниками, можна було освоювати комунальному господарству і залишати гроші на місці».

А ще – земля. На думку фермера, вона потребує невідкладного аудиту, адже конче необхідно бачити цілісну земельну карту, а це – гроші в бюджет.

«Минулого року ми запропонували і направили листи холдингам, аби ті замість 4 відсотків оренди за невитребувані паї збільшили виплати до 12 відсотків, і цього року громада отримає додаткові кошти, – каже Ігор Іванович. – Земля – це головний дохід громади, тому потрібно, щоб вона не лише правильно використовувалась, але й була в резерві як інвестиційно привабливий ресурс».

На переконання Ігоря Блохи, у Комарівки є всі шанси вирватись із бідності, зробивши ставку на інвестиції та переробку, адже наявність виробництва – це впевненість у завтрашньому дні. Без сумніву, варто прислухатись до хлібороба, який створив себе сам і впевнено дивиться у власне майбутнє.

 

Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора

Схожі матеріали (за тегом)