|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 9:03 | 10.20.2019

Володимир Коваленко на 80-му десятку не втрачає оптимізму Володимир Коваленко на 80-му десятку не втрачає оптимізму

Останній із старожилів

Ще якихось 40 років тому тут тільки однієї дітвори гуділо з пів сотні, а нині – всього два жилих двори. Хутір Бурковщина, що на Ріпкинщині, як і більшість маленьких хуторів та сіл Чернігово-Сіверщини, доживає останні роки. А з ним і старожили.

 1krasa

Неповторна краса тутушнього краю

На цьому місці археологи виявили кілька дохристиянських поселень. Неповторна природа: густі ліси, глибокі ріки, пишні луки, заплавні озера та болота – здавна приваблювала сюди людей. Однак, віднедавна все змінилося – люди тікають з цих місць, мов від чуми, кидаючи добротні хати та прибудови.

1komik72-річний Володимир Михайлович Коваленко – останній із старожилів Бурковщини.

«Звідки така цікава назва, що не прив’язана до топонімів?» – запитую чоловіка.

«Да ревалюциі тут жив памєщик Бурковєц, – відповідає автентичною мелодійною поліською говіркою хуторянин. – Ад єго названіє і пашло. Памєщік утьок, утвар разпрадав, а хутар астався».

Бурковщина примикає до села Коробки, що входить до складу Малинівського старостинського округу Любецької ОТГ.

«Калісь тут адної туки дєтвари було сємдєсят чєлавєк, – перебиває роздуми хуторянин. – Снєг туки растанє, так отут всє збіралісь на груду у м’яча гулять. А тєпєр нєма нігдє нікога. Вже й у сєлє дєтєй нєма. Двоє чи троє мо ходіть у школу».

Звертаю увагу на громадський колодязь в центрі хутора – це свідчення згуртованості тутешніх мешканців. Традиції поліщуків багатьом не зрозуміти – вони досі розділяють трапезу «на дідах» із предками, всідаючись цілими родами за один великий стіл, що зазвичай розташований по центру кладовища. Поліщуки не ховають своїх криниць у дворах, а виставляють їх на вулицю, аби кожен мав змогу набрати води.

«А де ж всі люди поділись?», – риторично запитую 72-річного діда.

«Павміралі. На гарє, кала церкви лєжать», – зітхає той.

Навпроти двору господаря стоїть старенький Т-40.

«Мо й на тракторі їздите?», – запитую.

«Всю жизнь трактарістам прарабив, – відповідає той. – На трактарє вже год як не єжджу – вижимний палєтєв, а рабіть ніколи. А так на єму я всьо рабив – і касів, і арав, і вазів».

«А як же кінь?» – киваю на гніду кобилу, що припнута біля сінника.

«Каня я хочу прадать. Хазяйства у менє нєма, кури да лежача маладіца», – пояснює Володимир Михайлович.

По виразу обличчя чоловіка помітно, що розлучатися з Ромашкою той не поспішає. Тому й ціну, мабуть, поставив захмарну, як для коня.

«Уже гадов мо п’ять не садівся верхи, – чухає улюбленицю бурківець. – У сєлє було 24 коня, а сейчас на пальцях адной рукі можна пащітать, – бідкається він. – У братєльніка маго, у мєнє, у Данілича і ще п’ятєра коней і всьо».

Що там коні? Вже й людей не залишилося!

«Адін магазін на шесть сьол у Маньках, – каже Михайлович. – Буває, завозіть тут адін прадукцию, а так на Маньки єдєм. Сабралісь, злєталі, купілі – так і живєм».

1tractora

Старенький тракторець Т-40

 Післямова

Як пише у своїй книзі «Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини» відомий чернігівський дослідник і журналіст Сергій ПАВЛЕНКО: «Історія кожного населеного пункту починалася із першопоселенців, які заселяли певний куток, називаючи його або своїм прізвищем, або прикметною ознакою місцевості. Вивчення мікротопонімів дає можливість глибше зрозуміти історію кожного села, міста, району. Адже за тими чи іншими назвами річок, лісів, урочищ, пагорбів, лугів тощо часом криються серйозні відповіді на питання про заселення регіону, його минувшину, заняття місцевих жителів у давнину».

Важко перечити Сергію Олеговичу у його правоті, тим паче, що за своє творче життя він встиг випустити у світ багато ґрунтовних праць, опираючись на свідчення старожилів. Одначе, настають часи (гіркі і невтішні), коли старожилів і зовсім не залишиться, а назви хуторів, урочищ і навіть сіл навіки будуть стерті з народної пам’яті. Питання в тому, чи залишиться наш народ! Давайте хоча б збережемо у пам’яті останніх із нас назви місць, де ми колись жили.

 Віталій НАЗАРЕНКО, фото Олексія Миколаєнка

Схожі матеріали (за тегом)