|  Архів Газети Чернігівщина архів газети | 17:00 | 03.29.2024

Два крила людської пам’яті

Видатний український поет-академік Максим Тадейович Рильський на всі часи проголосив незаперечну істину, що «У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне».

Ми, близькі і рідні, товариші й соратники незабутнього Леоніда Івановича Палажченка в день його вісімдесятип’ятиріччя з дня народження, яке відзначаємо 10 серпня нинішнього року, поділяючи твердження поета про два крила людського щастя, хочемо висловити судження, що і в людської пам’яті є також два дужих крила для високого і чесного злету над перебігом подій і змінами поколінь.

Одне з цих двох крил пам’яті про Леоніда Івановича – це пам’ять його близьких і рідних, друзів і побратимів, з котрими він пов’язав своє життя тугим перевеслом з юних літ і до останнього подиху.

Незборимою силою наснажує саме це крило пам’яті про Леоніда Івановича його вірна дружина Тамара Олександрівна, котра в ці серпневі дні також відзначає свій ювілейний рік народження. Це його сини – Андрій і Сергій. Це ціла плеяда вірних товаришів-соратників і побратимів, з ким він пліч-о-пліч чесно і принципово поєднував енергію розуму і серця заради кращого життя простої людини праці, заради зміцнення й динамічного розвитку економіки України, рідних йому Сумщини, Чернігівщини, Волині.

Palagenkok

Рука в руці через усе життя. Подружжя Палажченків

Як ватажок молоді в місті своєї юності – Ромнах, як відповідальний працівник комсомолу республіки, як лідер комсомольської організації Чернігівщини… А згодом вже як перший секретар райкому партії Чернігівського району, де здобув шану й визнання видатного організатора сільськогосподарського виробництва, котрий невтомно турбувався про підвищення добробуту поліського села, поліпшення умов життя людей. За що і був удостоєний високого звання Героя Соціалістичної Праці і за ініціативи тодішнього лідера українських комуністів Володимира Щербицького направлений на Волинь піднімати і її з відстаючого регіону до висоти економічно та соціально дужої області. Справився – і повернувся на Чернігівщину вже першим секретарем обкому партії.

Тут на повну силу розкрилися його талант організатора, вміння об’єднувати довкола себе найбільш відповідальних, сумлінних, самовідданих й ініціативних однодумців-побратимів. Щоб розквітла Сіверська земля, новою дужою силою наповнилися її промисловість, аграрна галузь, соціальна сфера, культура й духовність. І головне – щоб краще жилося людині праці у місті і селі!

У ті роки Леонід Іванович був ініціатором і організатором багатьох новобудов, які й дотепер засвідчують його непогамовну енергію і якими послуговуються жителі Чернігівщини, всієї України. Варто згадати перші підземні переходи в обласному центрі, чудовий Палац урочистих подій над впорядкованим Стрижнем, молодіжний театр, пішохідний міст через Десну у Чернігові, автомобільні – біля Остра й Шестовиці, дві кільцеві автотраси, житлові будинки сучасних серій. А нові школи, лікарні, клуби, бібліотеки, переробні підприємства! Область тоді нагадувала суцільний будівельний майданчик. Збагатилося духовне і культурне життя. Як не згадати першу обласну наукову конференцію з історичного краєзнавства, коли відкрили музей «Слова о полку Ігоревім» у Новгороді-Сіверському або перший республіканський фестиваль Кобзарського мистецтва у Срібному! Всього не перерахувати… Воістину добрі справи – невмирущі!

synyP

Із синами Андрієм і Сергієм

З висоти отих минулих десятиліть у день 85-річчя з дня народження Леоніда Палажченка, вважаємо, треба взяти до уваги дужу силу і другого крила людської пам’яті, яке уособлює собою суспільно-громадську пам’ять українського народу в цілому про звершене Леонідом Івановичем Палажченком впродовж його яскравого і до сердечного щему недовгого життя.

Це друге крило пам’яті піднімає разом з першим усіх нас на ту висоту, з якої лише й можна об’єктивно усвідомити справжню, а не надуману, не декомунізовану ціну тому, що залишили нинішньому й наступним поколінням усіх українців ті, хто розбудовував Українську державу на зламі бурхливих двадцятого і двадцять першого століть. Аби неупереджено і не на догоду кон’юнктурникам пам’ятати славні імена вірних синів і патріотів України, котрі передавали її своїм наступникам могутньою і багатою. Такою, що займала за своїм економічним і соціальним потенціалом одне з провідних місць в Європі, а не такою, на яку тільки й спромоглися нинішні її євроінтегратори – корумпованою, злиденною, із занедбаними вкрай промисловістю, соціальною і комунальною сферами.

Добрі і пам’ятні сліди праведних трудів Леоніда Івановича Палажченка на благо всього українського суспільства ніколи не змиють брудні хвилі, які галасливо здіймають новоявлені «просвітителі» нашого складного і драматичного минулого!

Два крила людської пам’яті про справжнього патріота України, Героя Соціалістичної Праці і кавалера багатьох радянських орденів, депутата Верховної Ради СРСР і Верховної Ради УРСР багатьох скликань підніматимуть його ім’я на висоту всього нинішнього століття! Доки не лише сучасники, а й нащадки сучасників користуватимуться плодами його трудової і духовної звитяги.

Рідні, близькі, соратники, друзі

Палажченко Леонід Іванович - матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії

Схожі матеріали (за тегом)